Василь Сухомлинський хронологічна таблиця

Василь Сухомлинський біографія скорочено

Народився28 вересня 1918
с. Василівка, Олександрійський повіт, Херсонська губернія, Українська Держава
Помер2 вересня 1970 (51 рік)
с. Павлиш, Онуфріївський район, Кіровоградська область, Українська РСР, СРСР
ГромадянствоУНР, СРСР
Діяльністьпедагог, письменник, журналіст
Науковий ступінькандидат педагогічних наук (1955)
Вчене званнячлен-кореспондент Академії педагогічних наук РРФСР (1957), член-кореспондент Академії педагогічних наук СРСР (1968)

Василь Сухомлинський хронологічна таблиця

28 вересня 1918 р.Народився Василь Олександрович Сухомлинський в селі Василівка Онуфріївського району Кіровоградської області (за тогочасним адміністративно-територіальним поділом — Василівська волость Олександрійського повіту Херсонської губернії) у незаможній селянській родині.

Його батько, Олександр Омелянович, працював по найму як тесляр і столяр у поміщицьких економіях та заможних селянських господарствах. Брав участь у керівництві кооперацією та місцевим колгоспом, виступав у пресі як сількор, завідував колгоспною хатою-лабораторією, керував трудовим навчанням учнів (з деревообробної справи) у семирічній школі. Мати майбутнього славетного педагога працювала в колгоспі. Разом з чоловіком вона виховала, крім Василя, ще трьох дітей — Івана, Сергія та Меланію, які потім стали вчителями.

Василь Сухомлинський навчався спочатку у Василівській семирічці, де був одним із кращих учнів.

Улітку 1934 р.Вступив на підготовчі курси при Кременчуцькому педінституті і того ж року поступив на факультет мови та літератури цього вузу. Проте через хворобу 1935 р. змушений був перервати навчання в інституті.
1934 р.Сімнадцятирічним юнаком розпочав Василь свою практичну педагогічну роботу.
1935-1938 рр.Викладав українську мову і літературу у Василівській та Зибківській семирічних школах Онуфріївського району.
1936 р.Сухомлинський продовжив навчання на заочному відділі Полтавського педагогічного інституту, де спершу здобув кваліфікацію учителя української мови і літератури неповної середньої школи.
1938 р.Здобув кваліфікацію викладача української мови і літератури середньої школи.
З 1938 р. і до початку Великої Вітчизняної війниВасиль Олександрович працював в Онуфріївській середній школі учителем української словесності, а через деякий час — і завідуючим навчальною частиною школи.
У липні 1941 р.Війна внесла свої корективи у розмірений ритм життя: Василя Олександровича було призвано до війська.

Закінчивши військово-політичні курси у Москві, одержав військове звання молодшого політрука

З вересня 1941 р.Він – політрук роти у діючій армії.
9 лютого 1942 р.В бою за село Клепініно під Ржевом дістав тяжке поранення і понад чотири місяці лікувався в евакогоспіталях.
Червень 1942 р. – березень 1944 р.В. Сухомлинський працював директором середньої школи і вчителем російської мови і літератури у селищі Ува Удмуртської АРСР.
Навесні 1944 р.Василь Олександрович разом із дружиною Г. І. Сухомлинською виїжджає в Україну, у щойно визволений Онуфріївський район Кіровоградської області. Упродовж чотирьох років він працював завідувачем районного відділу народної освіти і одночасно викладав у школі.
25 серпня 1945 р.Найперша його публікація — «Перед новим навчальним роком» — з’явилася  в «Ударній праці». Саме в цей період Василь Олександрович дебютує у пресі — онуфріївській районці «Ударна праця» та обласній газеті «Кіровоградська правда» — із статтями на педагогічні теми.
1948 р.В. О. Сухомлинського призначають, на його прохання, директором Павлиської середньої школи. Цим навчальним закладом він керував до останку життя, двадцять три роки у Павлиші стали найпліднішим періодом його науково-практичної та літературно-публіцистичної діяльності. Василь Олександрович доклав чимало зусиль, аби піднести пересічну сільську школу на рівень найкращих у тодішньому СРСР загальноосвітніх навчальних закладів, щоб перетворити її на справжню лабораторію передової педагогічної думки і якнайповніше узагальнити набутий досвід. І він досяг поставленої мети, насамперед завдяки власній винятковій працьовитості, постійному творчому горінню, твердій, безкомпромісній вимогливості як до себе, так і до всього педагогічного колективу.
З 1949 р.Василь Олександрович виступає не тільки у місцевій періодиці, а й у республіканських та всесоюзних, а згодом і зарубіжних виданнях.
1955 р.Він успішно захищає у Київському державному університеті кандидатську дисертацію на тему «Директор школи — керівник навчально-виховної роботи».
1956 р.З’являється його перша велика монографія «Виховання колективізму у школярів».
Наприкінці 1950-х роківВиходять друком одна за одною такі ґрунтовні праці В. Сухомлинського, як «Педагогічний колектив середньої школи» та «Виховання радянського патріотизму у школярів».
З 1957 р. В. Сухомлинський — член-кореспондент Академії педагогічних наук РРФСР.
З 1958 р. Сухомлинський — Заслужений учитель УРСР.
1960-ті рокиВасиль Олександрович піднявся на найвищий щабель своєї педагогічної творчості. Саме тоді з особливою виразністю і силою виявився його яскравий і самобутній талант педагога-дослідника й педагога-публіциста, саме в ті роки написав він найкращі книги, статті, художні твори для дітей та юнацтва.

До найголовніших, найґрунтовніших творів В. Сухомлинського, опублікованих з 1960 р., належать: «Як ми виховали мужнє покоління», «Духовний світ школяра», «Праця і моральне виховання», «Моральний ідеал молодого покоління», «Сто порад учителеві», «Листи до сина», «Батьківська педагогіка», «Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості» і особливо— «Павлиська середня школа» та «Серце віддаю дітям» (1969). Остання праця витримала вже кільканадцять видань, вона була удостоєна першої премії Педагогічного товариства УРСР (1973) і Державної премії УРСР (1974).

У 1968 р.Йому присвоїли звання Героя Соціалістичної Праці. Був обраний членом-кореспондентом Академії педагогічних наук СРСР.
2 вересня 1970 р.Серце Василя Олександровича Сухомлинського перестало битися. Втім, фізична смерть не поклала край життю його творчих надбань, не зупинила його жертовного служіння школі, учительству, вітчизняній педагогічній науці. «Людина, — любив повторювати педагог, — народжується на світ не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний». Ці проникливі слова можна і треба віднести й до самого Василя Олександровича, адже саме вони були тим категоричним імперативом, якому завжди і всюди слідував він у своєму недовгому, але яскравому й напрочуд плідному житті Педагога. Все найцінніше, створене ним, назавжди увійшло до скарбниці вітчизняної педагогіки та національної духовної культури.
Після смертіЗ’явилися окремими виданнями праці «Народження громадянина», «Методика виховання колективу», «Розмова з молодим директором школи», «Як виховати справжню людину».

Біографії

Розділи

Посилання

Рейтинг: 5 - 2 Голосов