Леонід Глібов біографія

Леонід Глібов біографія

Ім’я при народженні Леонід Іванович Глібов
Псевдо Дідусь Кенир
Народився 21 лютого (5 березня) 1827
село Веселий Поділ Хорольського повіту Полтавської губернії
Помер 29 жовтня (10 листопада) 1893 (66 років)
Чернігів
Громадянство Російська імперія
Діяльність байкар
Мова творів українська

Леонід Іванович Глібов народився 21 лютого (5 березня за н. ст.) 1827 року в с. Веселий Поділ Хорольського повіту (тепер Семенівський район) на Полтавщині в сім’ї управителя великопанських маєтків, згодом дрібного поміщика. Здобувши освіту в домі магнатів Родзянків, продовжував навчання в Полтавській гімназії (1840-1847). Початком літературної діяльності Глібова можна вважати 1841 р.; цим роком датовано російськомовний вірш «Сон» (зберігся в перекладі українською мовою). Ще під час навчання поета в гімназії видано збірку «Стихотворения Леонида Глебова. 1845 и 1846» (Полтава, 1847), до якої ввійшло 50 поетичних творів (за своїм характером – відгомони пізнього романтизму в російській поезії).

Чотири десятиліття (від початку 50-х до початку 90-х років) працював в українській поезії Леонід Глібов, з ім’ям якого пов’язані створення оригінальної модифікації жанру байки й розвиток нових тенденцій лірики.

Леонід Іванович Глібов. Ім’я це відоме кожному українцеві. Для них воно стоїть в ряду всесвітньо відомих Езопа, Лафонтена, Крилова, традиції яких байкар наслідував. Саме як байкар Глібов здобув широке визнання в українській літературі. Він виставляв на посміховисько одвічні суспільні біди, надаючи їм українського забарвлення. Українські байки жива багата мова, легкість діалогів, дотепність байок зробили їх популярними у школі та приносили радощі дітям.

Сприяти розвиткові української літератури Глібову перешкоджали цензурні заборони. Весь тираж виданої у Києві першої збірки байок був знищений згідно з валуєвським циркуляром. Надрукувати збірки байок крім другої і третьої не вдалося.

Леонід Глібов біографія

Крім байок, яких написав понад сотню, Глібов був автором ряду віршів-елегій. Багато його віршів стали популярними романсами та піснями. Поезія «Журба» на музику покладена М.Лисенком перетворилася на журливу народну пісню «Стоїть гора високая», яка відразу полонила слух. Українські байки у віршах Глібов написав багато жартівливих пісеньок, віршованих загадок та акровіршів для дітей. Друкував він їх під псевдонімом дідусь Кендир. Гуморески Леоніда Глібова скільки радощів вони приносили дітям. Глібов є і буде улюбленим байкарем українського народу.

Гімназії Глібов не закінчив, вийшовши з 6-го класу; далі навчався в Ніжинському юридичному ліцеї кн. Безбородька. Трирічну на той час програму ліцею він проходив шість років (1849-1855) через хвороби, смерть батька, родинні клопоти тощо. В ліцеї Глібов продовжує поетичну творчість російською мовою та робить спроби писати й по-українському. 1853 р. в «Черниговских губернских ведомостях» з’являються друком понад 20 байок поета, через два роки – перші зразки його україномовної лірики.

Від 1858 р. Глібов працює вчителем історії та географії в чоловічій гімназії Чернігова. В середовищі інтелігенції міста народжується ідея першого в Наддніпрянській Україні неофіційного видання. Ним стала газета «Черниговский листок» (липень 1861 – серпень 1863). Клопоти щодо організації газети взяв на себе Глібов; він і став її видавцем та редактором.

Для любительської театральної трупи Глібов пише тоді одноактівку «Сусіди» («До мирового!») та фрагмент комедії «Хуторяночка», пізніше переробленої в одноактівку «Веселые люди, или Кровь – не вода». У петербурзькій «Основі» з’являється низка його байок (переважно передруки). Більшість написаних доти творів цього жанру (36) увійшли в збірку «Байки», видану 1863 року в Києві.

Із серпня 1863 року Глібов зазнає адміністративних переслідувань, спричинених дружніми стосунками з одним із членів підпільного товариства «Земля і вода». І хоч жодних матеріалів, які б засвідчували близькість поета до революційних кіл, службам знайти не вдалося, видання «Черниговского листка» було припинено, Глібова звільнено з посади вчителя гімназії, а трохи згодом знищено нерозповсюджений тираж його «Байок». Із жовтня 1863 р. для письменника розпочалися довгі місяці й роки безробіття під адміністративним наглядом, злигодні, побільшені також хворобами та домашніми нещастями. Тільки наприкінці 1867 р. чернігівське земство призначило його на посаду завідувача друкарнею, де він і працював до кінця життя.

1872 р. в Чернігові здійснено друге видання «Байок», куди ввійшло 50 творів (повторене в Києві 1882 р.). Наступні спроби видань чи перевидань байок за життя Глібова наштовхувалися на цензурні заборони: «по тенденциозности и украинофильству» цих творів.

Ім’я Глібова – байкаря й лірика – стає дедалі відомішим в Україні. З 1890 р. в письменника налагоджуються контакти з львівськими журналами «Зоря» та «Дзвінок». На їхніх сторінках (епізодично й у деяких інших виданнях) письменник публікує майже половину свого байкового доробку, чимало ліричних віршів. 1891 р. українська громадськість відзначила 50-річчя літературної діяльності Глібова.

Помер письменник 29 жовтня (10 листопада за н. с.) 1893 року в Чернігові. Вперше всі 107 байок поета, також загадки й ліричні вірші з’явилися у виданні «Твори Леоніда Глібова» (К., 1904).

Уже перші твори Глібова, написані українською мовою, визначають його оригінальне місце в українському літературному процесі. Головні зусилля письменник спрямовує на художнє з’ясування та ствердження субстанційних витоків національної духовності, джерелом, носієм і порукою яких є життя народних мас. Його цікавлять форми не так індивідуальної самосвідомості, як колективні основи етнічного буття. Саме емоційний досвід українського люду складає змістовно-тематичне підгрунтя глібовської поезії – в байках, загадках, ліричних віршах.

Байка, до якої звернувся Глібов, стала досить зручніим, містким за можливостями жанром для відображення як зовнішньо-предметного буття, так і етичних та естетичних світоуявлень народу.

Лірика, особливо рання, також відтворює загалом неглибокі, але стійкі в своїй повторюваності почування звичайної людини (простолюдина), її природно-«наївний» поетичний світ. Із часом ця орієнтація посилюється.

Творча манера Глібова як українського поета склалася порівняно швидко. Основа її – натурально-реалістична, з деякою (не завжди послідовною) орієнтацією на просвітницьку ідейно-моральну настанову. Відчутні також повіви елегійної романтичності (без сутнісних характеристик романтичного героя) – в окремих настроєвих інтонаціях і ліричних пасажах байок та, певна річ, у власне ліричних творах.

Доробок Глібова-лірика тяжіє до тих поетичних зразків, головною жанрово-стильовою ознакою яких є елегійний роздум, романтична споглядальність.

Байки – найбільша частина творчого доробку Глібова., що принесла йому популярність. Здебільшого схему мандрівного байкового сюжету Глібов обирав за криловською версією (а нерідко й сюжету, вигаданого самим Криловим). Чимала частина байок письменника становить собою цілком оригінальні твори («Горлиця й Горобець», «Снігур та Синичка», «Сила», «Мальований Стовп», «Перекотиполе», «Жук і Бджола», «Скоробагатько», «Паляниця й Книш», «Кундель» та ін.).

Твори Леоніда Глібова

Біографії

Посилання

Рейтинг: 5 - 121 Голосов