Пошук по сайту

Ліна Костенко біографія

Ліна Василівна Костенко (нар. 19 березня 1930, Ржищів, Київська округа, Українська СРР) — українська письменниця, поетеса-шістдесятниця. Лауреатка Шевченківської премії (1987), Премії Антоновичів (1989), Премії Петрарки (1994).

У радянські часи брала активну участь у дисидентському русі, за що була надовго виключена з літературного процесу. Авторка поетичних збірок «Над берегами вічної ріки» (1977), «Неповторність» (1980), «Сад нетанучих скульптур» (1987), роману у віршах «Маруся Чурай» (1979, Шевченківська премія 1987), поеми «Берестечко» (1999, 2010). 2010 року опублікувала перший прозовий роман «Записки українського самашедшого», що став одним із лідерів продажу серед українських книжок у 2011 році.

Почесний професор Києво-Могилянської академії, почесний доктор Львівського та Чернівецького університетів.

Відмовилася від звання Героя України. У сучасній українській традиції входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної України.

У 1936 році родина перебралась із Ржищева до Києва. Із 1937 по 1941 роки навчалася у школі № 100, що містилася в робітничому селищі на Трухановому острові, де на той час жила родина. Школу було спалено 1943 року разом із усім селищем. Цьому присвячено вірш «Я виросла у Київській Венеції».

Ліна Костенко, 1948 рік
Після закінчення середньої школи № 123 на Куренівці навчалася в Київському педагогічному інституті, а згодом — у Московському літературному інституті імені О. М. Горького, який закінчила в 1956 році.

15.02.2019

Історичний роман у віршах “Маруся Чурай” – Ліна Костенко

Швидка навігація по сторінці: Розділ І. Якби знайшлась неопалима книга Розділ II. Полтавський полк виходить на зорі Розділ III. Гінець до гетьмана Розділ IV. Гінець до […]
15.02.2019

Бузиновий цар – Ліна Костенко, збірка віршів для дітей

ТЕЛЕГРАМА-БЛИСКАВКА Вночі за вовчими ярами зайці давали телеграми. І прочитала так сосна: «Чекайте квітами Весна». * * * ПОЛЬОВІ ДЗВІНОЧКИ Піднімає джміль фіранку. Каже: — Доброго […]
15.02.2019

Що доля нелегка, – в цім користь і своя є… – Ліна Костенко

“Що доля нелегка, – в цім користь і своя є, Блаженний сон душі мистецтву не сприяє.” Ліна Костенко Творчість Ліни Костенко – це ще одна сторінка […]
15.02.2019

Я вранці голос горлиці люблю – Ліна Костенко вірш зі збірки “Вибране”

Я вранці голос горлиці люблю. Скрипучі гальма першого трамваю я забуваю, зовсім забуваю. Я вранці голос горлиці люблю. Чи, може, це ввижається мені той несказанний камертон […]
15.02.2019

Українське альфреско – Ліна Костенко

Над шляхом, при долині, біля старого граба, де біда-біла хатка стоїть на самоті, живе там дід та баба, і курочка в них ряба, вона, мабуть, несе […]
15.02.2019

Я додому пишу нечасто – Ліна Костенко вірш зі збірки “Вибране”

Я додому пишу нечасто, хоч забралась в таку далечінь. Заважає мені то щастя, то розваги, то просто лінь. Мамо моя, не сумуй… Щиру правду тобі скажу […]
15.02.2019

Крила – Ліна Костенко

А й правда, крилатим ґрунту не треба. Землі немає, то буде небо. Немає поля, то буде воля. Немає пари, то будуть хмари. В цьому, напевно, правда […]
15.02.2019

Страшні слова, коли вони мовчать – Ліна Костенко вірш

Страшні слова, коли вони мовчать, коли вони зненацька причаїлись, коли не знаєш, з чого їх почать, бо всі слова були уже чиїмись. Хтось ними плакав, мучився, […]
15.02.2019

Хай буде легко. Дотиком пера – Ліна Костенко вірш

Хай буде легко. Дотиком пера. Хай буде вічно. Спомином пресвітлим. Цей білий світ – березова кора, по чорних днях побілена десь звідтам. Сьогодні сніг іти вже […]
15.02.2019

Недумано, негадано – Ліна Костенко вірш зі збірки “Вибране”

Недумано, негадано забігла в глухомань, де сосни пахнуть ладаном в кадильницях світань. Де вечір пахне м’ятою, аж холодно джмелю. А я тебе, а я тебе, а […]
15.02.2019

Дума про братів неазовських – Ліна Костенко драматична поема

ДІЙОВІ ОСОБИ: Павлюк Томиленко Сахно Черняк І все, і всі, що їм по дорозі стрічаються На місці їде віз, і все з ним розминається — дерева, […]
15.02.2019

Сніг у Флоренції – Ліна Костенко драматична поема

ДІЙОВІ ОСОБИ Джованфранческо Рустичї (Старий) Флорентієць Двое ченців Брат Домінік Три статуї святих у глибині саду Дев’ять муз, вони ж – в подобі карнавальних флорентійок, вони […]
15.02.2019

Кольорові миші – Ліна Костенко

Давно, іще в шістсот якомусь році, ну, цебто більш як три віки тому, коли носили шпаги ще при боці і розважали стратами юрму, коли відьом палили […]
15.02.2019

Пісенька про космічного гостя – Ліна Костенко

Достигають яблука ранети. Рання осінь листя золотить. Гарний хлопець з іншої планети, може, завтра в гості залетить. Діло звичне — міжпланетні мандри. Усміхнеться, зніме свій шолом. […]
15.02.2019

Дощ полив, і день такий полив’яний – Ліна Костенко

Дощ полив, і день такий полив’яний. Все блищить, і люди як нові. Лиш дідок старесенький, кропив’яний блискавки визбирує в траві. Струшується сад, як парасолька. Мокрі ниви […]
15.02.2019

Перший пароплав – Ліна Костенко

Було це вранцi. Я ще трохи спав. На землю скочив босими ногами, Як привiтався перший пароплав Далеко десь з Днiпром i з берегами. — Ту-ту! Ту-ту! […]
15.02.2019

Кобзар співав в пустелі косаралу – Ліна Костенко

Кобзар співав в пустелі Косаралу, У казематах батюшки-царя. Кайдани, шаленіючи, бряжчали, Щоб заглушити пісню Кобзаря. А пісня наростала у засланні. А пісня грати розбивала вщент. Правдивій […]
15.02.2019

Я прощаюся з рідним краєм – Ліна Костенко

Я прощаюся з рідним краєм у мовчанні, в побожній тиші… Вечір сонце пшеничне розкраяв і окраєць над полем залишив. Сонце, сонце, освітлюй тіні! Не заходь, почекай […]
15.02.2019

Дзвенять у відрах крижані кружальця – Ліна Костенко

Дзвенять у відрах крижані кружальця. Село в снігах, і стежка ані руш. Старенька груша дихає на пальці, їй, певно, сняться повні жмені груш. Їй сняться хмари […]
15.02.2019

Спинюся я – Ліна Костенко

Спинюся я і довго буду слухать, як бродить серпень по землі моїй. Ще над Дніпром клубочиться задуха, і пахне степом сизий деревій. Та верби похилилися додолу, […]
15.02.2019

Усе моє, все зветься україна – Ліна Костенко

… Буває, часом сліпну від краси. Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, — оці степи, це небо, ці ліси, усе так гарно, чисто, незрадлииво, усе […]
15.02.2019

Синички на снігу – Ліна Костенко

Синиці голодом намлілись — така зима, така зима!.. Оце б у вирій полетіти,— так батьківщини ж там нема.