Generic selectors
Тільки точні збіги
Пошук у заголовку
Пошук у вмісті
Пошук у публікаціях
Пошук у сторінках
22.04.2019

“Агродіяч, або Писар-сівач” – Гумореска Степан Олійник

Має звання він, солідний диплом, Часом «Поради» дає в райгазеті. Дивно лиш те, що Панько агроном […]
22.04.2019

“Біографічне” – Гумореска Степан Олійник

Мені в житті завжди везло Стрічати радісне повсюди: Подамсь на шахту чи в село — Кругом […]
22.04.2019

“Бабуся і внучка” – Гумореска Степан Олійник

Бабуся старесенька — Пенсіонерка. А внучка Наташа — уже піонерка. Навчається добре бабусина внучка. Погано лиш […]
22.04.2019

“Баня” – Гумореска Степана Олійника

Комунгоспу мудрий зав На засіданні казав: —Якщо глибше взять питання, Що таке, по суті, баня? Дехто […]
22.04.2019

“Баришня з гітарою” – Степан Олійник Гумореска

Нещодавно це було. Я приїхав у село, А в селі сади затишні, А в садах квітують […]
22.04.2019

“Блондинка” – Гумореска Степан Олійник

В кабінет одного зава Завітала жінка: Граціозна і цікава Молода блондинка. Чорні вії, пишні губи І […]
22.04.2019

“В Одесі, на Привозі” – Гумореска Степан Олійник

Ранок одеський. Возів цілий ряд. Батько й синок продать виноград. Батько — то грона, то гирі […]
22.04.2019

“Верблюд” – Степан Олійник Гумореска

— Чи ти чула, моя мила, — Мовить жіночці Порфир. — Що верблюд — могутня сила, […]
22.04.2019

“Вказівок немає” – Степан Олійник Гумореска

— Чом не справите місток? Це ж бо діло ваше! — Та немає вказівок! — Голова […]
22.04.2019

“Вовина хвороба” – Гумореска Степан Олійник

Вова малий ніби справді поблід. Мама питає в тривозі: — Може, болить голова чи живіт? Може, […]
22.04.2019

“Два кроки” – Гумореска Степан Олійник

Внучці Оксанці Раділи ми зранку Разом з усіма: Два кроки Оксанка Зробила самаї Зіп’явшись на ніжки, […]
22.04.2019

“Де Іван?” – Степан Олійник Гумореска

У колгоспі «Партизан» Вже лунає спозарана: — Де Вернигора Іван? — Ви не бачили Івана?.. Знав […]
22.04.2019

“Добре жити біля траси” – Гумореска Степан Олійник

Обіч неї для окраси — І тополі, і трава… — Добре жити біля траси! — Признається […]
22.04.2019

“Дозасідався” – Степан Олійник Гумореска

Збори й збори… Вісім днів — Виступи, накачки… Вже Василь аж очманів Від тої сидячки. Дочвалав […]
22.04.2019

“Дорога дама” – Гумореска Степана Олійника

Проти саду видно дім, А в красивім домі тім Ходить дама по кімнаті У панбархатнім халаті. […]
22.04.2019

“Женишок” – Гумореска Степана Олійника

Не підстрижений, патлатий, В тридцять років нежонатий — Парубкує Вольдемар, Тре-вичовгує бульвар — Ти б женивсь, […]
22.04.2019

“Йшов автобус на Полтаву” – Степан Олійник Гумореска

По білету і по праву Кожен зручно в крісло сів. Проти ночі на Полтаву Курс узяв […]
22.04.2019

“Кінозірка” – Гумореска Степан Олійник

Роль куценька була, як і хист: Мовчки в фільмі подержав коня! І вважає, що вже він […]
22.04.2019

“Ка”, “Ва”, “Ко” та учень Федько – Гумореска Степан Олійник

Широкою вулицею села йшов малий Федько з школи додому Йшов помалу, невеселий. Навіть тоді, коли стрічав […]
22.04.2019

“Канцелярський конвейєр” – Гумореска Степан Олійник

Під вранішнім сонцем, роняючи роси, На землях колгоспних цвітуть сінокоси. Пахучі і свіжі, прикрашують трави Дніпровські […]
22.04.2019

“Карась-середняк” – Степан Олійник Гумореска

Він не задній, не передній, План виконує сяк-так. По району він — середній. Так і зветься […]
22.04.2019

“Командировочний голова” – Гумореска Степан Олійник

Від Дубовки до Сосновки Кілометрів тридцять два. Цим шляхом в «командировки» Їздить взимку і в жнива […]
22.04.2019

“Кузьма” – Гумореска Степан Олійник

Уявіть собі картину: На обід прийшов Кузьма І застав саму дитину. — Мама де? — спитав. […]
22.04.2019

“Ледар-брехунець” – Гумореска Степан Олійник

Просить матуся Миколу: «Синку, внеси мені дров!..» Ледар скрививсь і про школу Мамі нагадує знов: «В […]
22.04.2019

“Лисиця” – Гумореска Степан Олійник

В двір занесло її, кляту. Чую, полохає птицю! Вмить я схопила лопату — Бах! І прибила […]
22.04.2019

“Лиходід” – Гумореска Степан Олійник

Запитав я у районі: — Як працює Лиходід? — Керівник потер долоні, Глянув «зведення» і «звіт» […]
22.04.2019

“Ля-ля-ля” – Гумореска Степана Олійника

Шаляпіна1 і Гмирю2 Без мікрофона чув весь світ, А цей — несе його, мов гирю, І […]
22.04.2019

“Мандрівка Діда Мороза” – Гумореска Степан Олійник

Послухайте, діти, Як в ніч новорічну Робив дід Мороз наш мандрівку незвичну Незвичну тому, що у […]
22.04.2019

“Марічка” – Гумореска Степан Олійник

Від криниці до городу Ніс Павлуша в відрах воду. А за ним аж із воріт Вистрибом […]
22.04.2019

“Мене нема” – Степан Олійник Гумореска

На дверях вивіска-табличка: «Хома Фотійович Гарбуз». — Вам що? — питає молодичка, І я знімаю свій […]

Портрет Степана Олійника

Степан Іванович Олійник — український поет-гуморист і сатирик, журналіст. Народився 21 березня (3 квітня) 1908 року в селі Пасицели (нині Балтського району Одеської області) в селянській родині. Дитинство провів в селі Левадівка (Миколаївського району Одеської області).

У 1923 році переїхав до Одеси, де навчався в середній школі, а в 1929 році закінчив Одеський кооперативний технікум.

З 1929 року співпрацював в газетах, журналах.

У 1932-1934 роках навчався на літературному факультеті Одеського педінституту. Працював викладачем словесності, з 1939 року – в газеті ВР УРСР «Вiстi».

З 1940 року і до початку Великої Вітчизняної війни був співробітником української учительської газети «Радянська освiта».

З грудня 1941 по 20 листопада 1943 С. І. Олійник перебував у Сталінграді і працював там в редакції газети «Сталінградська правда». Писав статті, нариси і вірші про захисників Сталінграда, про робітників, і колгоспників, які допомагали фронту. Навесні 1944 року повернувся до Києва і два роки працював як журналіст в редакції газети «Колгоспник України».

Степан Олійник вірші

Олійник Степан Іванович писав чимало вірші для дітей: “Чудо в черевику“, “Вовина хвороба” , “Про Іринку“. “У бабусинім буфеті“, “Бабуся і внучка“, “Написав листа Панас“. Він був чудовим сім’янином, дуже любив малюків, варто було йому з’явитися на подвір’ї, як довкола починала роїтися дітлашня. Хлопчики й дівчатка поспішали до лагідного дідуся, щоб почути цікаву оповідку, похвалитися оцінкою, заробленою в школі. Для кожного він знаходив щире слово. З донькою і онучкою розмовляв… віршами. Леся скрізь знаходила папірчики, мережані римованими рядками. Часто й сама ставала героїнею кумедних історій. Ясна річ, у завуальованій формі. Колись заснула з котлетою за щокою – і з’явилася жартівлива поезія “Вовина хвороба”. З особливою ніжністю ставився Степан Іванович до онучки Оксанки, фіксуючи кожну подію з життя дівчинки.

Гуморески степана олійника

Читав Степан Олійник гумореску й у Кремлі під час Першої декади українського мистецтва в Москві. Сміху Олійникового боялися, а самого його любили. Нащадок чорноморських козаків хотів бути якомога ближчим до народу. Навіть не користувався мікрофоном під час виступів. Говорив: “Так до людей ближче”.

Часто повторював: “Поганий той сюжет, котрий не підкріпляється життям”. І радив молодим колегам по перу дотримувати цього принципу. До слова, за все життя ні до кого не звернувся на “ти”. Тільки на “ви”.

“Коли вже у тебе така невидержка,
то пиши, сину,
але пиши правду…”

Не забував Степан Іванович друзів юності. Пам’ятав, що сам чудом урятувався від тоталітарного Молоха. Отож із болем завжди згадував студентського товариша Панька Педу — ніжного лірика, чудового майстра слова, якого високо цінував Павло Тичина: “… Тільки жить і творить! Не дали негідники. Загинув у 1937 році, у день свого 30-річчя, не знать завіщо, з ярликом “ворога народу”, розлучений навіки з поезією і любов’ю”. По пам’яті відтворив вірші друга, видав окремою книжкою “Горять огні”. Домігся, щоб мученика посмертно прийняли до Спілки письменників України.

“Поганий
той сюжет, котрий
не підкріплюється життям”

Факти, які Олійник використовував для творів, були такими типовими, що часто люди впізнавали себе в його героях. Степан Іванович розказував, як після читання вірша “У клубі” до редакції “Перця”, де він тоді працював, надійшов лист з Одеського обласного відділу кінофікації, в якому вказувалося: “… факти, про які йдеться у вірші,… підтвердилися. Вживемо заходів”.

З січня 1946 року був постійним співробітником українського журналу сатири і гумору «Перець». Член КПРС з 1952 року. Депутат Верховної Ради СРСР 6-7 скликань (1964-1970).

Помер 11 січня 1982 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

Вшанування пам’яті

Земляки письменника-гумориста щороку ось уже двадцять літ проводять на Одещині Олійниківські дні та Олійниківські читання. Заснували Всеукраїнську літературну премію імені Степана Олійника, Благодійний фонд. У селі Левадівці за кошти краян встановили пам’ятник односельцеві. Вийшли збірка вибраних творів та книга спогадів. Отже, збуджується дещо пригаслий інтерес до творчості Степана Івановича Олійника.

Біографія степана олійника читати