Біографія Лесі Українки повністю

Биография Лесі Українки

Ім’я при народженніЛариса Петрівна Косач
ПсевдоЛеся Украинка
Народилася13 (25) лютого 1871
Новоград-Волинський, Україна
Померла19 липня (1 серпня) 1913
Сурамі, Тіфліська губернія
·Туберкульоз кісток та суглобів
Жанрдраматична поема, вірш

Леся Українка (укр. Леся Українка; справжнє ім’я Лариса Петрівна Косач-Квітка, укр. Лариса Петрівна Косач-Квітка; народилася 13 лютого 1871 році, Новоград-Волинський – померла 1 серпня 1913 р. Сурамі, Тифліська губернія) Грузія – українська поетеса, письменниця, перекладачка.

Писала у найрізноманітніших жанрах: поезії, ліриці, епосі, драмі, прозі, публіцистиці; працювала в області фольклористики (220 народних мелодій записано з її голосу); брала активну участь в українському національному русі.

Відома завдяки своїм збіркам поезій «На крилах пісень» (1893), «Думи і мрії» (1899), «Відгуки» (1902), поем «Давня казка» (1893), «Одне слово» (1903), драм «Бояриня»(1913), «Кассандра» (1903-1907), «В катакомбах» (1905), «Лісова пісня» (1911) та інші.

За результатами опитувань сучасні українці називають її одним з найвидатніших співвітчизників, поряд з Тарасом Шевченком і Богданом Хмельницьким.

Леся Українка біографія повністю

Зміст:
  1. Походження
  2. Раннє дитинство Лесі Українки
  3. Дитинство
  4. Юність Лесі Українки
  5. Зрілість
  6. Останні роки життя Лесі Українки
  7. Особисте життя
  8. Творчість
  9. Твори Лесі Українки
  10. Пам’ять про Лесю Українку

Походження

Лариса Петрівна Косач (Леся Українка) народилася 13 лютого 1871 року в місті Новоград-Волинський в дворянській родині нащадків козацької старшини, православного віросповідання.

Батьки Лесі Українки – уродженці Лівобережної України. На Волині поселилися влітку 1868 року, переїхавши з Києва на нове місце служби її батька.

Батько, Косач Петро Антонович (укр.) Рос. (1841-1909) – з дворян Чернігівської губернії; юрист, громадський діяч, чиновник. Почав службову кар’єру з чину колезького секретаря; в 1901 році отримав звання «за відмінності» в дійсного статського радника. У 1897 році – предводитель дворянства Ковельського повіту. Поміщик. Дуже любив літературу і живопис. У будинку Косачів часто збиралися письменники, художники і музиканти, влаштовувалися вечори і домашні концерти.

Леся Українка, Михайло косач, Маргарита комарова 1889р.

Леся Українка, Михайло косач, Маргарита комарова 1889р.

Мати, Драгоманова-Косач Ольга Петрівна, – з дрібнопомісних дворян Полтавської губернії; українська письменниця, етнограф, публіцист (псевдонім – Олена Пчілка або Олена Бджілка (укр. Олена Пчíлка)). Була активною учасницею жіночого руху, видавала альманах «Перший вінок».

Дядько (брат матері), Драгоманов Михайло Петрович, – потомствений дворянин; відомий письменник, публіцист, літературознавець, фольклорист, громадський діяч, видавець, вчений-історик – приват-доцент Київського університету, потім професор Софійського університету (Болгарія).

З 1876 по 1895 р жив за кордоном (в Швейцарії і Болгарії), співпрацював з Іваном Франком. Йому належить одна з провідних ролей у формуванні поглядів племінниці згідно зі своїми соціалістичним переконанням, ідеалам служіння батьківщині. З його допомогою Леся (так Ларису називали в родині) грунтовно вивчила ряд іноземних мов, що дало їй можливість широко ознайомитися з класичними творами світової літератури.

Раннє дитинство Лесі Українки

Леся і її старший брат Михайло (за нерозлучні в сім’ї їх часто називали, жартома, загальним ім’ям – Мішелосіе) вчилися у приватних вчителів. В 4 роки Леся навчилася читати. У січні 1876 року Ольга Косач з дітьми Михайлом і Ларисою приїхали до Києва, щоб попрощатися з братом Михайлом Драгомановим перед його від’їздом в зарубіжжі. Влітку того ж року О. П. Косач разом з Лесею та Михайлом відпочивають в селі Жабориці (нині – південно-східна частина Баранівки). Тут Леся вперше почула розповіді матері про Мавку і познайомилася з українським народним фольклором. Її мати разом з дітьми ходила по домівках в селі і збирала різні пісні і орнаменти в свою колекцію.

Будинок, де жила Леся Українка (“білий будинок Косачів”)

Будинок, де жила Леся Українка (“білий будинок Косачів”)

Дитинство

У 1878 році батьки Лесі їздили на всесвітню виставку в Париж, де зустрічалися з М. П. Драгомановим. В цей час доглядати за дітьми приїжджає Олена Антонівна Косач, сестра Лесиного батька. Дружба з «тіткою Олія» залишила помітний слід в житті і творчості поетеси.

7 листопада того ж року наказом Міністерства внутрішніх справ Петра Антоновича Косача переводять на роботу до Луцька. У наступному, 1878-му, році він набуває 471,44 десятин (близько 500 га) землі з садибою в селі Колодяжне (нині Ковельського району Волинської області (Україна).

У березні одна тисяча вісімсот сімдесят дев’ять заарештовують Олену Антонівну Косач, тітку Лесі, за участь у замаху на шефа жандармів Дрентельна, пізніше її вишлють в Олонецкую губернію, а 1881 зашлють до Сибіру на 5 років (р Ялуторовск Тюменської обл., А потім в м Тюмень) . Дізнавшись про це, Леся в кінці 1879 або в початку 1880 року написала свій перший вірш «Надія».

Леся Українка 1888 рік

Леся Українка 1888 рік

Влітку 1880 Олександра Антонівна Косач-Шимановська, тітка Лесі, з двома синами переїздить до Луцька, живе в родині Косачів. Причиною переїзду став арешт і заслання до Сибіру її чоловіка Бориса Шимановського. «Тьотя Саша» – перша Лесина вчителька музики. До неї Леся зберігала все життя почуття глибокої вдячності.

6 січня 1881 року Леся дуже сильно застудилася, що послужило початком важкої хвороби. Почалися нестерпні болі в правій нозі. Спершу вирішили, що це гострий ревматизм. Потім болі з’явилися в руках.

В цьому ж році О. П. Косач повезла дітей до Києва для навчання у приватних викладачів. Там Михайло і Леся почали навчатися за програмою чоловічої гімназії; Леся бере уроки гри на фортепіано у дружини Миколи Лисенка – Ольги Олександрівни О’Коннор.

На початку травня 1882 року Косачі переїздять в село Колодяжне, що відтепер і по 1897 рік стало їхнім постійним місцем проживання. Тут в Колодяжному 29 травня (10 червня) 1882 року народилася сестра Лесі Оксана, 22 серпня (3 вересня) 1884 року – брат Микола (укр.) Рос., 10 березня 1888 року – сестра Ізидора (укр.) Рос. сестра Ольга народилася в Новоград-Волинському 14 травня 1877 року.

Леся Українка з братом Михайлом на березі моря в Криму. 1898 р.

Леся Українка з братом Михайлом на березі моря в Криму. 1898 р.

А тим часом Леся з братом Михайлом живуть у Києві, вчаться у приватних вчителів, вивчають грецьку та латинську мови. Влітку 1883 року у Лесі діагностували туберкульоз кісток, в жовтні цього ж року професор А. Рінек оперував ліву руку, видалив кістки, уражені туберкульозом. Рука залишилася покаліченою. Про музичну кар’єру Лесі не могло бути й мови.

У грудні Леся повертається з Києва до Колодяжного, стан здоров’я поліпшується, з допомогою матері Леся вивчає французьку та німецьку мови.

Юність Лесі Українки

Починаючи з 1884 року Леся активно пише вірші українською мовою ( «Конвалія», «Сафо», «Літо червоне пройшло» і ін.) І публікує їх у Львові в журналі «Зоря» (укр.) Рос .. Саме в цьому році з’явився псевдонім «Леся Українка». Серцева дружба єднає Ларису з її старшим братом Михайлом.

Деякий час Леся вчилася в художній школі Миколи Мурашка в Києві. Від цього періоду залишилася одна картина, написана олійними фарбами.

Леся Українка фото 1901р.

Леся Українка фото 1901р.

Пізніше їй довелося здобувати освіту самостійно, в чому допомагала мати. Ольга Петрівна знала багато європейських мов, включаючи і слов’янські мови (російська, польська, болгарська і ін.), А також старогрецьку, латинську, що свідчило про її високий інтелектуальний рівень. Про рівень домашнього освіти Лесі може свідчити той факт, що в 19-річному віці вона, за працями Менара, Масперо і інших вчених, склала для своїх сестер підручник «Стародавня історія східних народів» українською мовою (надрукований в Катеринославі в 1918 році), багато перекладала на українську мову (твори М. Гоголя, А. Міцкевича, Г. Гейне, В. Гюго, Гомера та ін.). Ольга Петрівна виховувала Лесю як сильну людину, яка не має права на надмірне вираження своїх почуттів.

Зрілість

Побувавши в 1891 році в Галичині, а пізніше і на Буковині, Лариса Косач познайомилася з багатьма видатними діячами культури Західної України: І. Франко, М. Павликом, О. Кобилянської, В. Стефаником, О. Маковеєм, Н. Кобринської. Основний вектор соціально-політичного світогляду Лариси Косач сформувався після цілорічного (1894-95) її перебування у дядька Михайла Драгоманова в Софії і трагічної події, яким для неї стала смерть дядька.

Важка хвороба змушувала з юних років часто виїжджати на курортне лікування. Лікування в Німеччині, Австро-Угорщини, Італії, Єгипті, неодноразове перебування на Кавказі (з 1904 року близько півтора років жила в Тифлісі), в Одесі, в Криму збагатило її враження і сприяло розширенню кругозору письменниці.

На початку березня 1907 року Леся Українка переїжджає з Колодяжного до Києва, а в кінці березня разом з Климентом Квіткою здійснює поїздку в Крим, де, зокрема, відвідує Севастополь, Алупку, Ялту.

Леся Українка і Ольга Кобилянська. 1901 рік

Леся Українка і Ольга Кобилянська. 1901 рік

7 серпня 1907 року Леся Українка та Климент Квітка офіційно оформили шлюб у церкві і поселилися в Києві за адресою: Велика Підвальна вулиця (тепер вулиця Ярославів Вал), д. 32, кв. 11. 21 серпня вони разом вирушають до Криму, де Квітка отримав посаду в суді.

В цей час вона багато працює на літературній ниві. 5 травня 1907 року було завершено драматична поема «Айша і Мохаммед», 18 травня остаточно завершила поему «Кассандра», роботу над якою почала ще в 1903 році. 12 травня направила в альманах «З неволі» (Вологда) драматичну поему «На руїнах». Видання друкувалося для допомоги політичним засланцем. У вересні було написано вірш «За горою зірниці», продовжено роботу над творами «У пущі», «Руфін і Прісцілла».

Останні роки життя Лесі Українки

Останні роки життя Лесі Українки пройшли на курортах Єгипту і Грузії. Хвороба невблаганно прогресувала. До загострилася процесу кісткового туберкульозу додалася невиліковна хвороба нирок. Перемагаючи біль, важкі страждання, Леся Українка знаходила сили для творчості. Разом з чоловіком, Климентом Квіткою, вона працювала над зібранням фольклору, інтенсивно опрацьовувала власні драми.

На Кавказі, згадуючи дитинство, Волинь, красу природи Полісся, за кілька днів написала драму-феєрію «Лісова пісня» (укр. Лісова пісня). На останньому році життя створила драматичну поему «Оргія» і присвячений Іванові Франку лірико-епічний триптих «Що дасть нам силу?» – «Орфеево диво» – «Про велета» (укр. «Що дасть нам силу?» – «Орфеєве чудо» – «Про Велета»). Дізнавшись про важкий стан Лесі, в Грузію приїхала її мати. Їй письменниця диктувала проекти своєї останньої, так і не написаної, драми «На берегах Александрії».

Померла Леся Українка 19 липня (1 серпня) 1913 року в Сурамі (недалеко від Боржомі, Грузія) у віці 42 років. Похована на Байковому кладовищі в Києві (надгробний пам’ятник – бронза, граніт; скульптор Г. Л. Петрашевич; встановлений в 1939 році). Пам’ятник вважається «пам’ятником історії національного значення», і не раз піддавався розкраданню бронзових елементів з пам’ятника 1 серпня 2010, 24 квітня 2017 года, 25 лютого 2018 року.

Особисте життя

У 1898 році в Ялті Лариса Петрівна познайомилася з Сергієм Костянтиновичем Мержинським, громадським діячем, випускником Київського університету Святого Володимира. Мержинський жив деякий час в Ялті, проходячи лікування від туберкульозу. Чотири роки по тому (в 1901 році) Леся їде в зимовий Мінськ до смертельно хворому коханому. У важкі зимові місяці народжується одна з найсильніших її драм – «Одержима», Сергій Мержинський вмирає, і Лариса Петрівна назавжди одягає чорні траурні одягу.

Леся Українка, Олена Пчілка, Оксана Косач, Антон Шимановський. На східцях будинку в Зеленому Гаї, літо 1906 р.

Леся Українка, Олена Пчілка, Оксана Косач, Антон Шимановський. На східцях будинку в Зеленому Гаї, літо 1906 р.

У 1907 році поетеса знову повернулася до Криму з Климентом Васильовичем Квіткою, який згодом став її чоловіком. Поспішний переїзд врятував життя Клименту Квітці, туберкульоз поступово відступив. Протягом подружнього життя Климент Квітка записав пісні, які Леся пам’ятала ще з дитинства. А вже після смерті дружини, в 1917 році, видав фотоскопіческім способом двотомник «Мелодії з голосу Лесі Українки». Климент Васильович дожив до 1953 року, переживши дружину на 40 років.

Творчість

Ліна Костенко в передмові до збірки драматичних поем Лесі Українки знаходить в античних і християнських сюжетах Лесі Українки «пекучі аналогії, весь гордіїв вузол національної історії», і стверджує, що до неї «в українській літературі … драматичної поеми практично не було», а «визначення жанру – “драматична поема” – вона ввела перша», а на думку радянського літературознавця Олександра Дейча« самий жанр драматичної поеми, з такою повнотою введений Лесею Українкою в рідну літературу, веде свій початок від Пушкіна ».

Твори Лесі Українки:

Драма

  • Драма «Блакитна троянда» (укр. Блакитна троянда; 1896).
  • Драматична поема «Одержима» (укр. Одержима; 1901).
  • Драматична поема «В катакомбах» («У катакомбах», 1907).
  • Драматична поема «Кассандра» («Кассандра», 1907).
  • Драматична поема «Бояриня» (укр. Бояриня; 1910).
  • Драма-феєрія «Лісова пісня» («Лісова пісня», 1911).
  • Поетична драма «Камінний господар» (укр. Камінний господар; 1912).

Стихотворения

  • Сборник стихов «На крыльях песен» (укр. На крилах пісень; 1893).
  • Сборник стихов «Мысли и грёзы» (укр. Думи і мрії; 1899)).
  • Сборник стихов «Отклики» (укр. Відгуки; 1902).

Екранізації

  • 1961 – Лісова пісня (фільм, 1961)
  • 1971 – Камінний господар (фільм)
  • 1976 – Лісова пісня (мультфільм)
  • 1981 – Лісова пісня. Мавка (фільм)
  • 1986 – Спокуса Дон-Жуана
  • 1988 – Блакитна троянда (фільм)

Пам’ять про Лесю Українку

На честь письменниці іменем Лесі Українки названі:

  1. Бульвар і площа – в Києві.
  2. Бібліотека № 268 ім. Л. Українки – в Москві.
  3. Вулиці – у Васильківці, Копейске, Прип’яті, Івано-Франківську, Вінниці, Харкові, Луцьку, Москві, Тбілісі, Батумі, Іркутську, Мінську, Ялті, Сімферополі, Євпаторії, Ковелі, Львові, Бресті, Чернівцях, Черкасах, Горлівці, Одесі, Житомирі , Полтаві, Кропивницького, Кременчуці, Гадячі, Севастополі, Мелітополі, Сумах, Сочі, Почепе і Таразі.
  4. Східноєвропейський національний університет – в Луцьку.
  5. Леся Українка на банкноті 200 гривень. 2007
Пам'ятник Лесі Українці Новоград-Волинський

Пам’ятник Лесі Українці, Новоград-Волинський, Вул. Шевченка, біля Будинку культури.

На честь письменниці іменем Лесі Українки названі Театри:

  1. в Києві – Національний академічний театр російської драми.
  2. в Кам’янському – музично-драматичний театр.
  3. Швейна фабрика в Черкасах.
  4. Палац культури в Одесі.
  5. Існують музеї Лесі Українки: в Києві, в Новограді-Волинському, музей-садиба Лесі Українки в Колодяжному (на Волині), в Ялті (в Криму).
  6. У Грузії – в 1952 році в місті Сурамі заснований музей Лесі Українки.
  7. Пам’ятники Лесі Українці встановлено в Києві, Хай-парку Торонто (Канада), на Українському бульварі в Москві, в Телаві (Грузія), в Новоград-Волинському (Україна).
  8. У Балаклаві 3 жовтня 2004 року було відкрито пам’ятник Лесі Українці.
  9. У 1971 році відзначалося 100-річчя з дня народження Лесі Українки.
  10. У 2001 році портрет Лесі Українки поміщений на купюру номіналом в 200 гривень, на банкноті зразка 2007 року він був замінений на новий.
  11. У 2011 році на Україні випущена срібна монета із зображенням Лесі Українки номіналом 20 гривень.
Пам'ятник Лесі Українці,

байкове кладовище Леся Українка

В честь Лесі Українки випущений ряд поштових марок:

леся українка на поштових марках  леся українка на поштових марках

леся українка на поштових марках

Популярні твори Лесі Українки

Біографії

Розділи

Посилання

Рейтинг: 5 - 1 Голосов