Пошук по сайту
17.01.2019

Гумореска Степана Руданського “Вовки”

“Чого, брате, так збілів? Що з тобою сталось?” – Ах, за мною через став Аж сто […]
17.01.2019

Гумореска Степана Руданського “Добре торгувалось”

Чи в Києві, чи в Полтаві, Чи в самій столиці Ходив чумак з мазницею Помежи крамниці. […]
17.01.2019

Гумореска Степана Руданського “Запорожці у короля”

Приїхали запорожці Короля вітають, Король просить їх сідати, Козаки сідають.   Сидять собі. В них жупани […]
17.01.2019

Гумореска Степана Руданського “Засідатель”

Гнався постом засідатель На чиюсь біду. Серед ставу й заломився На тонкім льоду. Б’ються соцькі й […]
17.01.2019

Гумореска Степана Руданського “Козак і король”

Став багатий колись пан Короля благати, Щоб король йому зволив Воєводство дати.   А король йому […]
17.01.2019

Гумореска Степана Руданського “Козацькі ксьондзи”

Раз Хмельницький заявив По військові свому, Що хто пана приведе, — Дасть по золотому;   А […]
17.01.2019

Гумореска Степана Руданського “Козацька міра”

Зайшов козак до коршомки. “Здоров, орендарю! А налий-но мені,— каже,— Горілачі чару!” Налив Мошко одну чару, […]
17.01.2019

Степан Руданський Гумореска “Кошовий у цариці”

Прибуває кошовий В північну столицю Та й іде собі у двір Вітати царицю.   Але тілько […]
17.01.2019

Степан Руданський Гумореска “Свиня свинею”

Свиня свинею Степан РУДАНСЬКИЙ. 1859 р. Несе мужик у ночовках Додому свячене: Яйця, паску, і ковбаси, […]
17.01.2019

Степан Руданський Гумореска “Хмельницький і пани”

Стали колись Хмельницького Ляхи підмовляти, Щоби нашу Україну З Польщею з’єднати.   А Хмельницький їм говорить: […]

Народився 25 грудня 1833 (6 січня 1834) року в селі Хомутинці Вінницького повіту Подільської губернії (нині Калинівського району Вінницької області України) в сім’ї сільського православного священика.

У 1841-1849 роках навчався в бурсі (духовному училищі) в Шаргороді.

У 1849-1855 роках продовжив навчання в Подільській духовній семінарії в Кам’янці-Подільському. Після закінчення семінарії як «перший учень» був направлений на навчання в Санкт-Петербурзьку духовну академію, однак від навчання в духовній академії відмовився і вступив в Санкт-Петербурзьку медико-хірургічну академію, перейшовши з духовного стану в міщанське. У 1855-1861 роках навчався в Санкт-Петербурзі в медіческр о-хірургічної академії.

Після закінчення медіческо-хірургічної академії Степан Руданський за станом здоров’я не зміг служити у військовому відомстві (у нього був туберкульоз). 1 серпня 1861 року через медичного департаменту міністерства внутрішніх справ надійшло повідомлення про призначення Руданського в Ялту на посаду міського лікаря.

В Ялті він поєднував обов’язки міського лікаря, завідувача лікарнею, карантинного лікаря в порту і навіть лікаря Ялтинського повіту.

Жив в сім’ї вдови Авдотьи Широкова, маючи там пансіон. Придбав разом з братом невелику земельну ділянку під будівництво будинку. У 1869 році поступився частину своєї землі місту для пристрою резервуарів для фонтанів (каптажу для бюветів) системи водопостачання на умовах навчання в міських училищах трьох малолітніх дітей вдови Авдотьи Широкова за рахунок повітового Земства. 

У 1869 році його обрали почесним мировим суддею Сімферопольсько-ялтинського світового округу.

За активну і плідну діяльність Степан Руданський нагороджений орденом Святого Станіслава 3-го ступеня. Був почесним громадянином. 8 квітня 1868 року, за вислугою років, проведений в титулярні радники зі старшинством з 1 серпня 1861 року. У 1870 році мав чин колезького асесора, що дає право на особисте дворянство.

Влітку 1872 року в Криму спалахнула епідемія холери, і Руданський, за службовим карантинного лікаря і постійного члена санітарної комісії міста, взявся винищувати джерела інфекції і сам захворів. Напружена робота, загальне ослаблення організму викликали загострення давнього недуги – туберкульозу легенів.
3 травня 1873 року Руданський помер. Його поховали на кам’янистому пагорбі Масандрівського кладовища (нині – Полікурівський меморіал Ялти).