Дмитро Білоус вірші та гуморески

Generic selectors
Тільки точні збіги
Пошук у заголовку
Пошук у вмісті
Пошук у публікаціях
Пошук у сторінках
10.05.2019

“І стала… цифрою” Дмитро Білоус загадка

Летіла птиця на морозі, над хатами зимовим днем; згубила літеру в дорозі і стала… цифрою з […]
10.05.2019

“І так і навпаки” Дмитро Білоус загадка

У нім — три літери, та ба — іде на ньому молотьба. А прочитай з кінця […]
10.05.2019

“І якби моя бабуся встали” Дмитро Білоус

— Любі діти, хто з вас тему візьме, — каже вчитель, — тема не важка: розказати […]
10.05.2019

“Із прадавнього коріння” Дмитро Білоус

Що не мова — чудо, диво. Чув, наприклад, ти оці назви — як звучать красиво білоруські […]
10.05.2019

“А відгадайте-но: що я таке?” Дмитро Білоус загадка

А відгадайте-но: що я таке? Всі хочуть, як народиться дитина, щоб я було красиве і дзвінке, […]
09.05.2019

“А хто я?” Дмитро Білоус загадка

Я такий же, як знак розділовий, і відомий шкільній дітворі. Та в словах української мови я […]
22.04.2019

“Біда” Дмитро Білоус Гумореска

(Монолог одного «глави сім’ї»)   І чого цій жінці треба? вже створили культ її. Вознесли її […]
22.04.2019

“Біографічне” Дмитро Білоус Гумореска

Моя біографія,ДРУЗІ, сягає в далекі ті дні , коли мене бусол на лузі підкинув батькам навесні. […]
22.04.2019

“Байкар” Дмитро Білоус

П. Сліпчуку Низенький, тиха усмішка з лиця не сходить. А сміється — то від серця. В […]
10.05.2019

“Відгадай обов’язково” Дмитро Білоус загадка

Відгадай обов’язково назву цього міста: невелике буде слово — випечене з тіста. Яке це місто?
22.04.2019

“Відповідальний переляк” Дмитро Білоус Гумореска

Колись надворі на рядні Петрусь цяцьками грався. Аж ось — хрю-хрю! — і він свині На […]
09.05.2019

“Він після речення, цитати” Дмитро Білоус загадка

Він після речення, цитати вмостився, схожий на гачок. Всіх нас примушує питати, а сам ні пари […]
09.05.2019

“Вічно жива” Дмитро Білоус

А мова не корилася царю — ані царю, ані його сатрапам, з орлом двоглавим* стаючи на […]
09.05.2019

“Веселе слово” Дмитро Білоус

Добре слово настрій, дух підносить; забувати, друже мій, не варто, що для настрою і жарту досить […]
09.05.2019

“Веселковий розмай” Дмитро Білоус

Порипують роменським шляхом гарби, Сулою тихо хлюпають човни. І плине люд з своїм нехитрим скарбом на […]
22.04.2019

“Видющий критик” Дмитро Білоус Гумореска

Ну, як його?.. Не Потайнюк… Потайко? Ні… Ну, той, що критик! Та ні — не кандидат […]
09.05.2019

“Вогнище родинне” Дмитро Білоус

На світі білому єдине, як і дніпрова течія, домашнє вогнище родинне, оселя наша і сім’я. Ми […]
09.05.2019

“Вони для речення багато важать” Дмитро Білоус загадка

Вони для речення багато важать: турботливо обнімуть, як дружки, і вставлені слова й цитату вкажуть, Давайте […]
09.05.2019

“Говори, яшко, іще розказуй!” Дмитро Білоус

Як була після війни розруха, дядько Білик взяв торбину: що ж, поки що прощай, ріка Ревуха! […]
09.05.2019

“Діє слово!” Дмитро Білоус

Бистрі очі, вмілі руки, рухи точні, як слова. Вияв радості і муки — слова, мови плоть […]
09.05.2019

“Дієслово, не в’яжеться з рухом” Дмитро Білоус загадка

Дієслово, не в’яжеться з рухом. Його змісту не знать просто сором: як без префікса — сприйметься […]
22.04.2019

“Дістав урок” Дмитро Білоус

В колгоспі клопоту немало, та додалась морока й ця: три дні правління засідало — гадало: як […]
10.05.2019

“Дві країни” Дмитро Білоус загадка

До умови шаради простої тут ми Африку мусимо вставити; в ній до назви країни жаркої Бо […]
09.05.2019

“Диво калинове” Дмитро Білоус

Як прислів’я чудове, йде від роду до роду, що народ — зодчий мови, мова – зодчий […]
09.05.2019

“До поезії любов” Дмитро Білоус

Є на київській околиці восьмирічка в Крюківщйні. Знаєш, чим відома школа ця всій великій Батьківщині? Слідопитами […]
09.05.2019

“До рідних джерел” Дмитро Білоус

Юнацькі марення захмарні. Польоти… Зоряні путі… Й наївні вчинки незугарні — все тут уперше у житті. […]
09.05.2019

“Дорофей” Дмитро Білоус

Де я вперше чув російську мову? На Роменщині, в глухім селі. В пам’яті моїй зринає знову […]
09.05.2019

“Духмяний дивосвіт” Дмитро Білоус

У спеку й дощ – без паніки – і ясним гожим днем з учителем ботаніки ми […]
09.05.2019

“З коси бузько летів на балку” Дмитро Білоус

З коси бузько летів на балку (косар косу там брав на брус), і сів бузько в […]
09.05.2019

“З однієї ми родини” Дмитро Білоус загадка

З однієї ми родини від Андрія до Ярини. Як по одному, самі, ми буваємо німі, хоч […]

Портрет Дмитра Білоуса Дмитро Григорович Білоус (24 квітня 1920, Курмани, Українська СРР — 13 жовтня 2004, Київ, Україна) — український поет, перекладач з болгарської мови, літературний критик, громадський діяч.

Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (за книжку Дмитро Білоус  «Диво калинове»). Автор збірок гумору та сатири, книжок Дмитро Білоус вірші для дітей, статей, літературних розвідок про творчість українських письменників.

Народився 24 квітня 1920 року в селянській багатодітній сім’ї Ганни Давидівни і Григорія Миколайовича Білоусів (був десятою дитиною) в селі Курмани, нині Недригайлівського району Сумської області. Як згадував сам Дмитро Григорович, «сімейка в мого батька була, як у того Омелечка, про якого в народній пісні співається… Було нас одинадцятеро дітей. Я був десятою дитиною, якраз „лялькою в колисці“, коли старші вже парубкували й дівували».

Після закінчення школи поїхав до Харкова, де вчився на робітничому факультеті та працював на електрозаводі. 1938 року вступив на філологічний факультет Харківського університету. Його однокурсниками були Олесь Гончар і Григорій Тютюнник.

Друкувався з 1935 року.

З початком німецько-радянської війни 1941 добровольцем пішов у сталінську армію. Після тяжкого поранення лікувався у шпиталі міста Красноярськ у Росії. Потім у Москві був співробітником редакції радіомовлення для партизанів і населення окупованих території України. Писав гуморески для радіожурналу «Сатиричний залп», друкувався в журналі «Перець», писав вірші для партизанських листівок.

  • 1945 року закінчив філологічний факультет Київського університету.
  • 1948 року закінчив аспірантуру на кафедрі української літератури.
  • Член Спілки письменників України з 1948 року.
  • У 1947–1951 рр. — заступник відповідального редактора журналу «Дніпро».
  • У 1968–1976 рр. — відповідальний секретар комісії Спілки письменників України.
  • Член-кореспондент Академії педагогічних наук України з березня 1994 року, почесний академік АПНУ з 2000 р., голова комісії художнього перекладу Спілки письменників України з 1976 року.

Здавалося б поетів-сатириків у нас не так і мало. Та голос Дмитра Білоуса серед них не губиться. Передусім впадає у вічі те, що автор не прагне римувати ходячі анекдо­ти, поширені кумедні оповідання, не силкується ви­кликати сміх вульгаризмами. Білоус Дмитро схильний до тво­рення портретів негативних типів, причому в своїх кращих творах скрупульозно і філігранно «обточує» кожну деталь, кожну рисочку. Коли сукупно прочи­тати його вірші, перед очима постає ціла галерея непривабливих суб’єктів з промовистими прізвищами — Шарахкало, Шкуренко, Рваченко, Круть, Потакайло, Патякало, Говоруха, Слимак, Цупович, П’явка, Лакуза, Лопух тощо. Звісно, прізвища — не самоціль, а один із засобів у досить багатому арсеналі письмен­ника. Дмитро Білоус детально описує зовнішність, оточення, пе­редає особливості мови.

Дмитро Білоус вірші

Посилання:


1 зірка2 зірки3 зірки4 зірки5 зірок
(1 оцінок, середня: 5,00 з 5)
Завантаження...
error: Вміст захищено!!