Степан Руданський біографія (скорочено)

Generic selectors
Тільки точні збіги
Пошук у заголовку
Пошук у вмісті
Пошук у публікаціях
Пошук у сторінках

Портрет Степан Васильевич РуданскийСтепан Васильович Руданський Народився 25 грудня 1833 року (за старим стилем) у селі Хомутинці Вінницького повіту Подільської губернії в родині сільського священика.

Після початкової науки в дяка вчився у Шаргородській бурсі (1842–1849) та Подільській духовній семінарії у Кам’янці-Подільському (1849–1855).

Ще в роки навчання у семінарії почав назрівати конфлікт з батьком. Коли 1856 року Руданський приїздить до Петербурга, то цілком самочинно, проти волі батька, вступає не до духовної академії, а до медико-хірургічної, відомої вже на той час як осередок передової науки і культури. Тут у 1850-1860-х роках працювали Сергій Боткін, Іван Сєченов та інші молоді передові вчені.

В медико-хірургічній академії підтримувався традиційний інтерес до літератури й мистецтва. Ще раніше професор хірургії академії Каменецький разом з Парпурою підготував перше видання «Енеїди» Івана Котляревського. Аматорський гурток студентів цього навчального закладу вперше поставив драму Тараса Шевченка «Назар Стодоля» (1844). Тут здобували освіту колишні петрашевці, що, безперечно, активізувало громадянську настроєність студентів.

У Петербурзі Руданський зблизився з гуртком українських письменників, що готував журнал «Основа».



Степан Руданський, початок 1870-тих років. Портрет худ. В. Ковальова)
Петербурзький період найплідніший у житті Руданського-поета. У цей час (1859) він почав друкуватися. В цей час помітно загострюються громадянські мотиви його творчості («До дуба», «Гей, бики!»), визріває й кристалізується майстерність гумористичного й сатиричного вірша, наслідком чого було виникнення нового поетичного жанру в українській поезії — віршованої гуморески-співомовки, тематично різноманітної й стилістично своєрідної. Одночасно Руданський продовжував писати балади, ліричні вірші, віршовані казки й поеми, перекладав з російської та інших мов.

Після закінчення академії Руданський, оскільки мав захворювання легенів, одержав призначення працювати повітовим лікарем на південному узбережжі Криму, куди він і приїхав 1861 року. У 1861–1873 рр. Руданський працював міським лікарем в Ялті, а також лікарем у маєтках князя Воронцова. Він доклав багато зусиль для піднесення благоустрою міста, невтомно трудився як лікар і почесний мировий суддя Сімферопольсько-Ялтинської мирової округи, водночас цікавився археологією, етнографією, відновив розпочаті ще на Поділлі фольклорні заняття, продовжував поетичну творчість, головним чином, у галузі перекладу.

Знайомство з поетом і композитором Петром Ніщинським, художником Іваном Айвазовським, поетом та істориком Миколою Костомаровим, поетом Амвросієм Метлинським наклало відбиток на творчі заняття Руданського, підтримувало інтерес до живопису, старовини, народної творчості. Найбільше ж уваги в ялтинський період Руданський приділяв перекладам з античної та російської літератур (Гомер, Вергілій, Лермонтов).

Смерть і поховання

Помер Руданський у Ялті 21 квітня 1873 (за старим стилем). Передчасну смерть спричинила не лише недуга (сухоти ще зі студентських років), але й переслідування з боку начальства.

Його поховали в Ялті на Масандрівському кладовищі. 1892 року на могилі споруджено перший пам’ятник, який згодом замінили на новий.

Сергій Єфремов описав перший пам’ятник на могилі Степана Руданського:

«Півкругла брила дикого, необтесаного каменя, аршинів на 2½ заввишки… Червонасто-сїрий кольор каменя … відтїняє невеличкий білий мармуровий хрестик на своєму вершечку… По каміню повив ся розгорнутий аркуш і на йому вирито:
На могилї не заплаче
Нїхто в чужинї,
Хиба хмаронька
Заплаче дощем по мені.

Степан Руданський, український поет, помер року 1873. квітня 21-го, 39 літ…»
На місці зруйнованого під час війни Масандрівського цвинтаря було створено Полікурівський меморіал. Сучасний надгробок С.Руданського розташований біля головного входу на меморіал, осторонь від інших збережених поховань.

Вшанування пам’яті

Музей Руданського
Музей-кімнату Степана Руданського в Хомутинцях Калинівського району створено 1959. 1965 розпочалося будівництво музею і вже 1967 року його було відкрито на місці хати батьків поета, де і народився великий сміхотворець.

Музей складається з двох невеличких кімнат, що розповідають про життя і творчість Степана Руданського. Поряд із музеєм — могили батьків Василя Івановича та Федори Порфирівни.

В експозиції музею представлено оригінальні предмети, фото, документи, які знайомлять з дитячими та юнацькими роками, петербурзьким періодом життя гумориста. Також представлено комплекс експонатів, що розповідають про ялтинський період життя поета: «На другій батьківщині Степана Руданського».

Ще одна частина експозиції присвячена вшануванню пам’яті земляка, що розповідає про дні сатири і гумору імені Степана Руданського, які традиційно відзначаються на батьківщині поета з 1981 року. Це святкування проходить у січні після дня народження гумориста.

Щорічно музей відвідує близько 1000 чоловік. Відбуваються виставки, тематичні уроки, літературні читання, конкурси на найкраще виконання творів Руданського.

2014 р. у місті Калинівка встановлено пам’ятник С. Руданському.

У 2015 р. на колишньому будинку Подільської духовної семінарії у Кам’янці-Подільському урочисто відкрито меморіальну дошку поету і лікарю Степану Руданському.

Посилання: