Вже на носі ювілей,
отже, треба — як в людей:
треба книжку, ще й хорошу,
й презентацію, й фуршет…
Ці проблеми — наче воші,
аж звивається поет.
А всі спонсори пропали,
і помічників катма.
Мов стіна довкола стала,
і пробитися — дарма.
Літо спечне — це б до моря
чи в село — до солов’їв…
А поет — мов хорт у горах,
у гонитвах душу з’їв.
Тож яка уже там рима
і поезія яка?
Обіцяли й на калими,
не дали ж і п’ятака.
Серце б’ється в апогеї,
в нім образа, страх і щем…
Пережити б ювілеї,
будні ми переживем.
Показати коментарі
