Друкувати

Розмовляють два студенти

якось після пари:

— Я, Василю, цілий місяць

готував гербарій.

По полях і лісосмугах

лазив, як сновида,

і таки рослин місцевих

назбирав сто видів.

Це — до сесії завдання:

сто рослин зібрати.

Та ще й треба по-латині

їхні назви знати!

От і вчу, аж чуб вилазить

І запали очі.

Я гадаю, наш біолог

забагато хоче.

— Ні, це, Петре, ти не зовсім

вник у суть навчання.

Ми у першому семестрі

мали теж завдання.

Нам професор дав складнішу,

Петрику, роботу:

назбирати сто тваринок —

всяку там дрібноту.

Понесли йому студенти

мушок, черепашок,

черв’ячків, жучків

та блішок,

павучків, мурашок.

А мені він «п’ять» поставив

за одну тварину,

та до того ж не за цілу,

а за половину.

— А їй-бо, ні! От не вірю

я тобі нітрохи.

Що ж то в тебе за тварина?

— Половина льохи…

Дуже часто у навчанні

виручають свині.

І професор не питає,

як їх по-латині.

Рейтинг