Батьки відвели Миколу до церкви та стежили, щоб він з дитинства повністю присвячував себе вірі. Святитель відвідував школу при храмі і, подорослішавши, став читцем молитов, а потім і священиком за його дядька єпископа Миколу Патарського. Миколи Патарського та Миколи Угодника часто плутають. Проте статус Чудотворця набув лише племінник.
Підростаючи, хлопчик не брав участі в дитячих забавах, а читав Святе Письмо, молився і відвідував богослужіння. Його дядько, архієпископ, помітив прагнення юнака до служіння Церкви і збудував його в ступінь читця. Потім молодик був посвячений у сан пресвітера. Парафіяни ставилися до зовсім юного священика, як до мудрого старця, настільки він розумний і благочестивий.
Микола Чудотворець допомагає дітям
Батьки Святителя нажили чималі багатства, але Чудотворець ними не користувався і віддав бідним. Ще в юнацтві він став єпископом у Світі. Сьогодні містечко знаходиться в Анталії і зветься Демре. У містечку є маленька церква, розписана іконами Миколи Чудотворця. Як єпископ Микола прославився багатьма чудесами. Його любили люди за доброту та справедливість. Мирян Микола був названий непримиренним борцем з язичництвом. Усе життя він захищав християнство.
Коли батьки Миколи померли, він роздав своє майно бідним, розпочавши тим самим своє довге таємне благодійне служіння. Господь дарував святому Миколаю здатність чудесним чином допомагати людям, але чимало робив він і сам, потай допомагаючи тим, кому була потрібна матеріальна підтримка.
Під час паломництва до Єрусалиму, коли святий підійшов до Сіонської церкви, її двері раптом самі розчинилися перед ним. Після цього Микола, відчуваючи своє призначення служити Господу, хотів піти в пустелю, щоб присвятити себе молитві. Але уві сні до нього прийшов Сам Господь і сказав, що його місце служіння на батьківщині, куди потрібно повернутися.
Проте Микола не хотів слави, яка його переслідувала в Патарах, тому поїхав до міста Мири, центру Лікійської області. Там через деякий час помер архієпископ і священики зібралися на молитву, щоб Господь вказав на того, хто гідний його місця. І Господь відкрив, що посвятити в єпископи потрібно ту людину, чиє ім’я Микола, і хто першим з’явиться вранці до церкви. Таким чином, Господь привів святого на його місце служіння.
Виконуючи свої єпископські обов’язки, святитель Миколай був скромний, благочестивий і милосердний. Він одягався у простий одяг, весь день працював і лише ввечері їв пісну їжу. Допомагав усім, хто звертався до нього, незалежно від звання та добробуту.
Через деякий час, приблизно 300 року, почалися гоніння на християн. Микола, як і багато священиків, потрапив до в’язниці. Звичний до голоду, він стійко переносив усі поневіряння, підбадьорював товаришів по нещастю. Він казав, що треба стійко триматись і проповідувати свою віру. Сам єпископ готувався до мученицької смерті, але Господь вважав, що Його обранець має служити людям. Незабаром влада змінилася і ув’язнених християн випустили на волю.
У своїй єпархії архієпископ прославився багатьма чудесами та плідними молитвами до Господа. За це його прозвали Чудотворець. Він відійшов від цього світу у віці близько 80 років, тихо і мирно.
Микола навчався в Олександрії, і його ім’я вже з тих часів увінчане легендами:
- за однією з них Микола у Світі воскресив моряка, який зірвався з корабля;
- по другій – врятував моряка дорогою додому і після прибуття розмістив його у церкві;
- за третьою легендою свт. Микола допоміг дівчатам, підкинувши їм у будинок мішок із золотом, щоб забезпечити їм посаг. Після цього батько успішно видав дівчат заміж.
Миколай Чудотворець: воскресив моряка
Миколі почали поклонятися ще за його життя, після смерті Чудотворця було зведено статус святих.
Серед його чудес є такі:
- порятунок міста Світи від голоду через сильну молитву Христу;
- допомога тонучому кораблю;
- лікування від тяжких хвороб;
- звільнення з ув’язнення несправедливо засуджених.
Святий Миколай чудеса: лікування від тяжких хвороб
Насамперед мощі лежали в церкві міста Мири. Було помічено, що вони мироточили і зціляли тих, хто до них торкався. Трохи згодом мощі були передані до церкви святого Стефана в Італії, де перебувають і сьогодні.
Сьогодні Чудотворцю присвячено дуже багато храмів і різних монастирів. Заради нього хрестять дітей.
Сьогодні існує два іконографічні види Чудотворця: ростовий та поясний. На повний зріст святий зображується досить рідко. При цьому в правій руці він тримає десницю, що благословляє, а в лівій розкрите Євангеліє. Якщо поясна ікона, то Чудотворець тримає в лівій руці закрите Євангеліє. Найдавнішою іконою на сьогоднішній день є ікона кінця 12 століття, привезена Іваном Грозним із Великого Новгорода до Смоленського собору Новодівичого монастиря. Сьогодні ця ікона висить у Третьяковській галереї.
Раніше мали місце й ікони, де святий зображувався у різних сценах життя. Більшість таких ікон зараз також розміщується у Третьяковській галереї. Загалом практично кожна українська і російська церква має ікону Миколи Чудотворця. На думку віруючих, саме Микола Чудотворець є найсильнішим святим, якому можна звернутись із проханням про заступництво. У світі Миколи Чудотворця прирівнюють до Санта Клауса (Санта-Клаус перекладається як Святий Клаус (св. Миколай)). Того, щоб Санта-Клаус міг покласти туди подарунок.
Читайте також інші розділи по темі: Миколай Чудотворець
