Вони сподівалися на Боже диво, тому дали обітницю в тому, що якщо у них народиться дочка чи син, то він буде відданий на служіння Господу. Але впродовж 50 років дитину вони так і не народили. І раптом, у похилому віці, Ганна народила дочку. Радості батьків не було меж. Дівчинку назвали Марія, що у перекладі з івриту має два значення – пані та надія. Усі оточуючі розуміли, що народження дівчинки літніми батьками – це Божа Воля, а не простий збіг обставин.
Коли майбутня Богоматір підросла і їй виповнилося 3 роки, її вирішили привести до храму. До цього віку дівчинка не ходила, її носили на руках. Ритуал входження до храму був дуже урочисто обставлений і супроводжувався ходою святих дівчат із запаленими світильниками.
Марію поставили на першу сходинку храму, і вона раптом самостійно зійшла високими сходами. Це було перше диво, яке сталося цього дня.
Назустріч Марії вийшов первосвященик Захарія (майбутній отець Іоанна Хрестителя), який узяв малечу за руку і, за Божим одкровенням, ввів її у вівтар, Свята Святих, куди навіть первосвященик міг входити лише 1 раз на рік. І дівчинка лишилася жити при храмі, де провела 12 років. Вважається, що їжу їй приносили ангели, а її успіхи у всіх справах та вченні були надзвичайними для всіх.
У 15 років Марії настав час одружуватися, але вона оголосила, що дала обід дівства і не хоче виходити заміж. Її батьки на той час померли і Марію доручили нащадку царя Давида, старому теслі Йосипові. На нього вказав під час одкровення первосвященикові сам Господь, пославши голуба, який сів на голову Йосипа під час вибору наставника та покровителя. Дівчина оселилася в Назареті в Йосиповому домі.
І ось, одного дня, коли Марія читала книгу пророка Ісаї, до неї з’явився архангел Гавриїл з звісткою про те, що вона народить сина і нарече його Ісусом. Коли майбутня Богоматір запитала у архангела, як же таке може бути, якщо вона перебуває у дівстві, то отримала відповідь про те, що Сила Всевишнього освятить тебе, і тому Свята дитина буде Син Божий. Анітрохи не сумніваючись, дівчина дає свою згоду. І з цієї миті вона зачала від Духа Святого.
Йосип, помітивши через деякий час вагітність Марії, був збентежений і хотів таємно відпустити її, щоб не ганьбити. Але до нього також з’явився ангел і засвідчив, що зачаття є непорочним.
Народження Ісуса Христа сталося під час шляху, коли Марія та Йосип змушені були піти до Віфлеєму, щоб взяти участь в обов’язковому переписі. Так як вони були з роду Давидового, то саме в це місто їм неодмінно треба було з’явитися. Але через велику кількість тих, хто прийшов на перепис, у готелях місць не було, і вони оселилися в хліві, який був влаштований у печері. І вночі Марія народила Немовля Ісуса без звичайних страждань, якими супроводжуються пологи простих жінок. Туди з’явилися волхви з далеких країн, які чекали на народження Спасителя і передали Його матері безцінні дари.
Але радість від народження Богонемовля була затьмарена тим, що цар Ірод хотів убити його, тому Марія з Йосипом багато років жили в Єгипті. І лише після смерті Ірода повернулися на батьківщину. Виховання Сина було вічною радістю для Богоматері. Але коли він був несправедливо страчений, вона стояла біля його Хреста, не відходячи ні на мить. Господь доручив дбати про неї Івану Богослову, який став її покровителем.
Пресвята Богородиця прославилася багатьма чудесами, вона проповідувала християнство, для чого багато подорожувала та побувала на Святій Горі Афон.
Коли прийшла година Пресвятої Богородиці піднестися до Сина, то сталося диво – всі апостоли, які були розсіяні світом, раптом, раптово, опинилися біля її одра і були присутні при її Успінні. На третій день після смерті, як і Ісус Христос, Божа Мати воскресла і піднеслася на небо.
Народження Божої Матері Марії припало на епоху правління царя Ірода, у місті Єрусалимі. Її батьки походили зі знатного та шанованого роду, що походив від самого царя Давида. Батьки довго не могли зачати дитину, незважаючи на всі свої зусилля та благання про допомогу Господа Бога. Вони навіть дали обітницю, що якщо зможуть зачати дитину, то присвятять її церковному служінню. Пізніше вони змирилися з неможливістю мати дітей, вважаючи, що на все є Божа воля, залишаючись при цьому вдячні небу за щасливе, повне радості життя.
На жаль, така вада не могла пройти непомітно від людських очей, і в народі поповзли чутки про те, що пара чимось прогнівила Творця, за що він наслав на них прокляття. Їх почали уникати, намагаючись не мати з бездітною сім’єю жодних справ. Дійшло навіть до того, що отця Пресвятої Богородиці вигнали з церкви, коли він приніс туди чергову пожертву. Незважаючи на таке ставлення, подружня пара не очерствела серцем, продовжуючи вірити в Бога, несучи у світ радість та любов.
Подібна стійкість була винагороджена сповна, і одного разу вночі подружжю з’явився ангел, який передрік появу в сім’ї немовляти. Літні подружжя з радістю і смиренністю прийняли добрі звістки, провівши цю ніч разом. Невдовзі вони зрозуміли, що бачення було пророчим, і дружині нарешті вдалося завагітніти. Малятко народилося здорової та повної енергії, отримавши ім’я Марія.
Через кілька років батьки Марії повели її до храму, оскільки пам’ятали про обітницю віддати першу дитину до церкви. При посвяті сталося диво, коли трирічна дитина без чиєїсь допомоги подолала крутий підйом сходами, яким важко підіймалися дорослі парафіяни. Це настільки вразило священиків у храмі, що вони провели дитину до закритої частини, де дозволялося бувати лише посвяченим священнослужителям.
Дитинство Марії пройшло у пізнанні законів Божих, яким її навчали найкращі на той час священики та богослови. Вона дала обітницю безшлюбності, повністю присвятивши себе церковному життю. Після досягнення нею 12 років служителі постали перед складною дилемою. З одного боку, повнолітній дівчині не можна було перебувати в храмі, з іншого – незаміжній дівчині також заборонялося жити серед парафіян звичайним, мирським життям, поодинці.
Було вирішено кинути жереб серед вдівців, а переможець став формальним чоловіком Марії, охороняючи її цнотливість і відданість Богу. Жереб упав на старого будівельника Йосипа, який проживав у місті Назареті. За словами очевидців, під час жеребкування сталося диво, а частина палиці Йосипа перетворилася на білого голуба, який сів йому на голову. Це визнали знаком згори; Марію незабаром повінчали.
Подружжя жило скромним, праведним життям, поки одного дня до Марії не з’явився образ ангела Гавриїла. Він передав їй звістку, що незабаром жінка народить сина, який, згідно з легендами, осоромить самого диявола і зруйнує його міць. Марія відповіла ангелові, що це неможливо, тому що вона дала обітницю безшлюбності і не збирається спати з жодним чоловіком. Ангел говорив про те, що зачаття походить від Духа Божого, а народжене дитя стане його законним Сином. Марія погодилася зі словами ангела, оголосивши, що на все є Божа воля.
Через деякий час Марія зрозуміла, що вагітна, і вирішила поділитися цією радісною звісткою зі своєю родичкою Єлизаветою, яка була одружена з первосвящеником Захарієм. Єлизавета з радістю прийняла жінку, назвавши її Матір’ю Божою та Благословенною між усіма іншими дружинами. Пізніше до будинку повернувся Йосип, який на той час перебував на будівництві, в іншому місті.
Старий не повірив словам Марії про ангела, вважаючи, що її ввели в оману, скориставшись довірливістю юної дівчини. Вирішивши уникнути ганьби, він надумав розлучитися з Марією, вигнавши її з дому. Здійснитися цим планам перешкодив той самий ангел Гавриїл, що з’явився уві сні вже самому Йосипові. Він заборонив розлучатися з Марією і велів дбати про дитину, як про власну, пояснивши її подальшу важливість для всього людства.
Вагітність Марії приховати не вдалося, і незабаром про неї дізналося найвище церковне духовенство. Вони розпочали розслідування, піддавши Йосипу та Марію пильним допитам. Не повіривши свідченням подружжя, церква вирішила провести для них випробування, напоївши особливими ліками. Вважалося, що якщо з людиною нічого не станеться після цього, то це означає, що Господь Бог благословляє його і заохочує справи, які він робить. Так і сталося з Марією та Йосипом, після чого церкві залишилося благословити допитуваних подружжя і відпустити їх зі світом.
Після народження Ісуса Христа про життя Марії мало відомо, адже центральна роль у священному писанні віддається Сину Божому. Про Богоматір є лише кілька згадок, ознайомитися з якими можна у Новому Завіті.
Зверніть увагу! Згідно з літописами, свої останні дні Марія прожила в Єрусалимі, продовжуючи молитися і робити добрі справи в ім’я Господа Нашого.
Читайте також інші розділи по темі: матір Божа Діва Марія
