Сумні цитати для інстаграму

Сльози йдуть прямо із серця.

 Іноді ночами я сподіваюся заснути до того, як розвалюся на частини.

Я не змінилася. Ти це зробив. Ти перестав любити мене.

Опитування – це дар. Навіть якщо вчителем стає біль.

У дитинстві я боявся монстрів під ліжком. Але коли я став старшим, зрозумів, що вони живуть у мене в голові.

 Хочеш бути щасливим? Плювати.

Навіть коли мені сумно, я все одно широко посміхаюся.

Я сумую за тобою… Чутки правдиві, мені сумно. Знову.

Я хотів би бути чиїсь недільного ранку, а не суботнього вечора.

У мене є суєта та серце.

Я міг би побудувати замок зі всієї цегли, яка кидала в мене.

Я просто продовжуватиму жити так, як я хочу жити.

Мені байдуже, але ти розриваєш моє серце на частини.

Всі людські душі пов'язані, що пояснює, чому так боляче відірватися від інших.

Погані речі відбуватимуться завжди, і ми нічого не можемо з цим вдіяти.

Хмари пропускають дощ, коли стають надто сильними. Те саме і з людьми.

Плач – не ознака слабкості. Навіть сильні люди плачуть, особливо якщо вони надто довго були сильними.

Не прощайся. Прощай - значить піти, тому що піти - значить зрештою забути.

Навіть найсильніші почуття стають недійсними, якщо їх ігнорувати та приймати як належне.

Кожна людина має таємне горе, про яке світ не знає.

Занадто багато почуттів завжди закінчується відсутністю почуттів.

Здебільшого, втрачаючи те, що ми любимо, ми вчимося цінувати це.

Досі співають похмурі птахи.

Скорбота завжди буде ціною, яку ми платитимемо за любов.

Щастя змушує насолоджуватися музикою. З іншого боку, сум допомагає зрозуміти тексти пісень.

Щастя було б безглуздим, якби не було смутку.

У деяких випадках найбільше болять щасливі спогади.

Відпустити те, чого у вас ніколи не було, насправді найважче.

Кохання безцінне, але ми часто дорого за нього платимо.

Рух уперед ніколи не буде легким.

Іноді ми закохуємося в людей, яких не можемо мати.

Не слід витрачати все життя в очікуванні початку життя.

Наші очі можуть говорити. Майже завжди марно намагатися приховати свої почуття.

Печаль подібна до океану. Часто тонемо. Але інколи нас змушують плавати.

Деяким людям здається, що все сонячне сяйво. А дехто все в тіні.

Хтось дуже багато думає, це той, хто занадто любить.

Звичайно, заплющивши очі, ви закриєте те, чого не хочете бачити. Але закриття серця не означає, що ви більше нічого не відчуєте.

Сльози - це слова, які не може сказати серце.

Найсумніше - це коли ти на межі розриву і намагаєшся знайти плече, на якому можна було б поплакати, але його немає.

Зрештою ми можемо звинувачувати лише себе.

Нещастя починається, коли людина стає занадто чіпкою і прив'язаною.

Ми створюємо кайдани, які воліємо носити в житті.

Ми віддаляємося, щоб не допустити смутку, але це також заважає проникненню щастя.

Зізнайтеся, ви чекаєте чогось, що не може статися.

Наодинці мені сумно. Серед іншого мені ще сумніше.

За кожним «все добре» стоїть невеликий біль.

Клоунам теж потрібен сміх.

Ви коли-небудь замислювалися про свій добробут і розуміли, наскільки ви не в порядку?

Потопаючи у вирі емоцій.

Навіть мої уявні друзі уникають мене.

Іноді я просто зникаю. Насправді це моє заняття.

Сім'я та друзі? У мене їх багато! Але чому я почуваюся таким самотнім?

Ви колись прокидалися у сумному стані? Начебто ще нічого не сталося, а тобі вже сумно.

Тут я знову чекаю від людей надто багато.

Я ненавиджу самотність, але вона мене любить.

Якби люди могли зайняти моє місце, їхні серця негайно розірвалися б.

Якби ти кинув у мене сірник, я б, напевно, вибухнув.

Коли я прокинувся, почався кошмар.

Живуть, але ніхто цього не помічає.

Заблукав у світі, якого не існує.

Можливо, досягти успіху можна було так само, як невдача, як і невдача у досягненні успіху.

Мої власні очікування викликали більшу частину болю, який я колись відчував у своєму житті.

Немає нічого кращого за сльозу, що тече по щоці.

Оніміння - мій стандартний настрій.

Старі спогади іноді виповзають із моїх очей і ковзають по щоках.

Усміхається і намагається стримати сльози.

Світ руйнується, але все, що я можу зробити, це тупо дивитися.

Це дні, коли повсякденний одяг відчувається як обтяжена ковдра.

Відпустити чи триматися? Що болючіше?

Ласкаво просимо до моєї боротьби.

Що робити з усім сумом? Направте його та перетворіть на творчу енергію.

Коли мені сумно, я йду у своє улюблене місце – у холодильник!

Куди мені слід іти? Ліворуч, де нічого не залишилося, або справа, де нічого не залишилося?

Хто скинув мої мрії в канаву? То був я.

Чому йде дощ, незважаючи на відсутність хмар?

Був би добрий день, коли я не відчуваю, що розвалююся на частини.

А потім я подумав, що, можливо, мені судилося побути одному.

І раптом ми знову стали чужими.

Краса полягає у всьому, крім мене.

Бути одному насправді не так погано, як бути з людьми, які змушують вас почуватися самотніми.

Глибоко всередині мені боляче. Але це нормально. Я звик до цього.

Я втратив друга? Ні, я просто зрозумів, що я його ніколи не мав.

Навіть мільйон сліз нічого не поверне.

Навіть коли я залишився зовсім один, я не здавався.

Мені сумно, але я все ще намагаюся посміхнутися. Це моє життя.

Допоможіть мені, поки моє серце не стало занадто холодним.

Приховуючи тисячу почуттів за найщасливішою усмішкою.

Скільки ще я можу витримати?

Я поводжуся так, ніби в цьому немає нічого страшного, хоча насправді я розбиваю серце.

Я відчуваю, що чекаю чогось, чого ніколи не станеться.

Ненавиджу це, я все ще сподіваюся.

Я сказав, що в мене все гаразд. Але чи правда?

Якби тільки спогади можна було стерти так само легко, як сльози.

У тиші ніхто не відповідає.

Не те, щоб я не відчував болю. Просто я терплю це набагато краще.

Це дивно, але коли я згадую щасливі моменти в моменти відчаю, мені стає ще сумніше.

Багато тримаю при собі, тому що важко знайти людей, які розуміють.

Господи, допоможи моїй бідній душі.

В даний час мій розум блукає в темному та жахливому місці.

Ніхто не знає, як я плакав того дня.

Ні, можливо, я не самотній фізично. Але подумки нікого не видно.

Не досить добре. Завжди недостатньо хороший.

У світ, де немає розчарувань та очікувань. Просто один.

Люди кидають мене, ніби я ніколи не залишаюся приводом.

Будь ласка, не буди мене. Мені краще, коли я сплю.

Будь ласка, вилікуйте моє поранене серце.

Прогулянка під дощем може бути приємною. Адже моїх сліз ніхто не помічає.

Повільно згасає і ніхто цього навіть не помічає.

То чому я все ще сподіваюся?

Щиро кажучи, я всього уникав.

Справді кажучи, мене це хвилює. Але я закінчив спроби.

Знову плач, сп'янілий неможливим минулим.

Що ж, це вже не має значення.

Чому вони завжди хочуть, щоб я був тим, ким я не можу стати?

Чому люди повинні відчувати самотність?

Багато людей, але підкрадається самотність.

І ось так мене забули.

Вони помічають лише мої помилки.

Наодинці і ігнорується.

Мені сумно? Не зовсім, але я почуваюся абсолютно спустошеним.

Бо, коли я сплю, почуття смутку, гніву та самотності перестають існувати.

Не плачте, коли сонце зайшло, бо сльози не дозволять вам побачити зірки.

Всі проходять фази і таке інше, чи не так?

Занадто багато почуттів! Все потрапляє у моє серце.

Гарно згадувати, коли це спогади, які ви завжди хотіли забути.

Ви колись плакали після того, як так довго стримували всі свої почуття?

Мені потрібно відпочити від власних думок.

Я не гаразд, але все гаразд.

Я той друг, якого забули.

Те, що я добре справляюся зі своїми проблемами, не означає, що я не відчуваю тяжкості.

Нехай сльози ллються і наповнюють вашу душу.

Спогади завдають біль.

Ні друзів, ні ворогів. Просто незнайомці із деякими спогадами.

Я ніколи не збирався ні від кого відмовлятися. Але були й сумні часи, коли мені це доводилося робити.

Більше не треба. Я більше не хочу думати.

Все одно нікому немає справи.

Ніхто не знає про емоційні зриви, які я відчуваю, коли залишаюся одна. Всі знають лише про усмішки та сміх, які я їм показую.

Не зламаний. Просто плутанина з усього, що колись я знав.

Болі важко уникнути. Насправді просто спроба уникнути цього вже завдає біль.

Люди приходять, люди йдуть. Зрештою, це лише ти.

Пам'ятайте, що песимізм - це зовсім непогано. Люди рано чи пізно вас розчарують, і ви зробите те саме.

Повільно, але вірно люди перестають простягати руку допомоги. І раптом ти зовсім один.

Ридала наодинці в якійсь кімнаті, а потім йшла, ніби нічого не сталося.

Така жорстокість життя! Він часто намагається завадити нашій мрії.

Єдиний зламаний інструмент, який працює, - це серце.

Все змінюється, і друзі йдуть. Дійсно, життя ні для кого не зупиняється.

На жаль, щоб бути в нормі, потрібно багато працювати.

Який у цьому сенс?

Коли щастя відвідує мене, відразу після цього трапляються неприємності. З того часу я боявся щастя.

Хіба не було б чудово, якби ми могли повернути час назад? Ми могли стерти усі сумні моменти. Але тоді зникнуть і усі щасливі моменти.

Туга за тими часами, коли моя посмішка була справжньою.

Ти не можеш бути самотнім, коли завжди був один.