Прислів`я та Приказки (Українські прислів’я)

Українські Прислів’я та Приказки супроводжують нас на протязі всього життя: народна мудрість передає досвід народу немовлятам, навчає як жити дітей, підказує, як треба себе вести молоді, та зігріває своїм теплом зрілих та розважливих літніх людей.

Українські Прислів’я та приказки

Що таке прислів’я та приказки

Появу цього виду фольклору відносять до часів, коли ще не було писемності — він став узагальненою пам’яттю народу, в якій зафіксувалось його відношення до життя та висновки щодо морально-етичних цінностей.

Приказками та прислів’ями користувались як зводом правил, що дають відповіді на безліч питань, які виникали в повсякденному житті та стосувались різних сфер. Найчастіше ці вислови мають емоційне забарвлення та передають відношення мовця до висловленого: засуджують, застерігають, повчають, схвалюють, направляють та інше. В кожному такому вислові передано авторитет поколінь українського народу, його естетизм, гострий розум та талановитість у володінні словом.

прислів’я та приказки

Прислів’я та приказки — спільне та відмінне

Усна народна творчість, що являє собою коротку, афористично висловлену думку, іноді з алегоричним змістом має назву прислів’я. А приказкою називають короткий сталий вираз, де думка також передається за допомогою переносного змісту, але немає висновку. Основна відмінність між цими двома жанрами фольклору полягає в тому, що приказці властива синтаксична незавершеність.

В українській мові досить часто можна спостерігати явище, коли прислів’я втрачають свою частину і стають приказками. Прикладом може служити прислів’я про мову: «Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш», чи «Рідна мова – не полова: її за вітром не розвієш», з якого часто використовують лише першу частину, що стала приказкою.

Види прислів’їв та приказок

Українські народні прислів’я та приказки висвітлюють усі сторони життя:

поведінку в суспільстві: «Пильнуй свого носа, а не чужого проса»;
цінність родинних стосунків: «Найдорожчий клад, як в родині лад»;
моральні чесноти: «Не одяг красить людину, а добрі справи».

Особливе місце в українському фольклорі займають прислів’я про силу дружби: «Одному не під силу — клич товариша», та прислів’я про відношення до праці: «По готовій роботі і обід смачніший».

Прислів’я та приказки про рідний край передають любов народу до своєї землі як найвищої цінності: «На чужій стороні Вітчизна удвічі миліша», «Без Батьківщини немає людини», «На Батьківщині і шкоринка — пиріг».

Прислів’я та приказки про Україну часто використовувались письменниками та поетами у своїх творах — згадаймо хоча б Шевченка з його «Нема на світі другої України, немає другого Дніпра». Багато з цих фольклорних зразків використовують такі зрозумілі українцям образи природи, наприклад «На хорошу квітку і бджола летить», «Поле бачить, а ліс чує», «Поля, що й курці лапкою нема де ступити».

приказки про Україну

Сучасність чи минуле

Дехто помилково вважає, що цей фольклорний жанр сформувався в сиву давнину і належить до стародавньої української літератури. Насправді це не так: процес створення нових влучних висловлювань супроводжує життя народу постійно, але випробування часом витримують лише найвлучніші та цікавіші зразки усної народної творчості.

Сучасні прислів’я та приказки торкаються тем здоров’я, рідного краю, мови, вічно актуальних моральних цінностей. Наприклад: «Без сім’ї і свого роду – немає нації, народу», «Наша слава – Українська держава».

Художня довершеність та глибокий зміст народної творчості завжди приваблювали письменників та поетів, що використовували їх у своїх творах. Найяскравіший приклад такого використання — назва роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли як ясла повні».

Читайте також:

Українські прислів’я

Українські прислів’я та приказки — це глибока духовна криниця, що готова напоїти кожного спраглого до живого слова українця, яка не зміліє та не висохне у віках.