Друкувати
Прислів’я та приказки про мову відтворюють ставлення українського народу до його найціннішого духовного скарбу, без якого неможливо уявити шлях та становлення жодної нації.

Зміст:

Прислів’я про мову

Мова в прислів’ях та приказках

Мова формує свідомість, творить людину, передає від покоління до покоління культурну спадщину та історію народу. Щоб зрозуміти народ, потрібно зрозуміти його мову. Щоб зрозуміти, як він ставиться до своєї мови – достатньо вслухатись в його прислів’я та вивчити приказки. Мовлення — найперша та найяскравіша характеристика людини, що передає її внутрішній світ: «Птицю пізнаєш по пір’ю, а людину по мові». 

Знецінення та зречення мови, неповага до неї та байдужість прирівнюється до неповаги до батька та матері, що негативно впливає на майбутнє роду. «Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається» — саме так вважає український народ, ставлячи відношення до рідної мови на одну сходинку з внутрішньою гідністю людини. Цю мудрість розкриває також наступне прислів’я про мову: «Не те гріх, що в рот, а те, що з рота».

Прислів’я та приказки

Українська мова в прислів’ях та приказках оспівується та опоетизовується — вона названа «музикою й малюванням душі людської», «дивом калиновим», «не половою». Не дивно, що письменники та поети не раз звертались до цих народних джерел у своїй творчості. Зокрема, поет Дмитро Білоус випустив збірку віршів для дітей, яку так і назвав — «Диво калинове».

Прислів’я та приказки про мову (4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 прислів’я про мову)

  • Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається.
  • Птицю пізнати по пір’ю, а людину по мові.
  • Рідна мова – не полова: її за вітром не розвієш.
  • Більше діла — менше слів.
  • Будь господарем своєму слову.
  • Мовивши слово, треба бути йому паном.
  • Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш.
  • Від красних слів язик не відсохне.
  • Від солодких слів кислиці не посолодшають.
  • Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи.
  • Від теплого слова і лід розмерзається.
  • Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.
  • Впік мене тим словом, не треба й вогню.
  • Гостре словечко коле сердечко.
  • Де мало слів, там більше правди.
  • Діла говорять голосніше, як слова.
  • Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться.
  • Добре слово краще, ніж готові гроші.
  • Добрим словом мур проб’єш, а лихим і в двері не ввійдеш.
  • За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.
  • З пісні слова не викидають і свого не вставляють.
  • І від солодких слів буває гірко.
  • Кого не б’є слово, тому й палиця не поможе.
  • Коня керують уздами, а чоловіка — словами.
  • Красне слово — золотий ключ.
  • Лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова — ворогів.
  • Краще переконувати словами, як кулаками.
  • М’які слова і камінь крушать.
  • На ласкаве слово не кидайся, а за грубе не гнівайся.
  • Не гріє мене кожух, лиш слово гріє й тішить.
  • Не кидай слова на вітер.
  • Не так то він діє, як тим словом сіє.
  • Шабля ранить тіло, а слово — душу.
  • Слово — не полова, язик — не помело.
  • Слова пристають, як горох до стінки.
  • Слово вилетить горобцем, а вернеться волом.
  • Слово — вітер, письмо — грунт.
  • Слово до ради, а руки — до звади.
  • Слово до слова — зложиться мова.
  • Слово може врятувати людину, слово може і вбити.
  • Слово старше, ніж гроші.
  • Удар забувається, а слово пам’ятається.
  • Хто багато обіцяє, той рідко слова дотримує.
  • Чиєсь одне слово губить діло.
  • Щире слово, добре діло душу й серце обігріло.
  • Як овечка: не мовить ні словечка.
  • Балакун, мов дірява бочка, нічого в собі не задержить.
  • Та у нього на осиці кислиці, а на вербі груші ростуть.
  • Перше погадай, потім повідай.
  • Що кому треба, той про те й теребить.
  • Байка байкою, а борщ стигне.
  • Чоловік має два вуха, щоб багато слухав, а один язик, щоб менше говорив.
  • Не те гріх, що в рот, а те, що з рота.
  • Язик до Києва доведе, а в Києві заблудить.
  • Дурний язик попереду розуму біжить.
  • Дурний язик — голові не приятель.

Особливості прислів’їв та приказок про слово

У своїй фольклорній творчості народ висловлює не лише відношення до мови, а й багато уваги приділяє слову як уособленню мови як такої. Читаючи прислів’я та приказки про слово, можна зрозуміти, щонайчастіше в цьому узагальненому збірному образі слід розуміти саме мову: «Слово до слова — зложиться мова». Мова складається зі слів, отож мовцю слід бути уважним до кожного слова — саме таку основну думку передає дане прислів’я.

«Слово — не полова, язик — не помело». Що ж таке полова? Це відходи, які з’являлись під час молотіння хліба, що легко розвівалися за вітром. З допомогою цього заперечного образу народ стверджує, що слова не повинні злітати з язика легко та бездумно, а мають бути наповнені змістом та суттю.

приказки про мову

У висловлюваннях про мову та слово можна виділити наступні теми:

  • повага до «щирого слова й доброго діла», що здатне обігріти «душу й серце»;
  • зневажливе ставлення до балакунів та пустомель: «Набалакав стільки, що і в торбу не збереш»;
  • обережність в виборі слів, адже «рана від меча загоїться», а від образливого, «лихого» слова — ніколи;
  • слово як моральна характеристика людини — «на слові можна мур збудувати»;
  • територіальний колорит місцевого мовлення: «Що сільце, то своє слівце».

Важливо, підкреслює народ, щоб слово та діло не розходились між собою: «Будь господарем своєму слову». Словами не варто «кидати на вітер», бо таким чином змарнуєш свою репутацію.

Читайте також:

приказки про мову,

Вивчаючи та запам’ятовуючи афористичні прислів’я та поетичні читач зможе долучитись до тих духовних скарбниць, що збагачують душу та серце, надихають жити та творити на рідній землі.

Рейтинг: 4.7 - 13 Голосов