Пошук по сайту

— Моя баба,

як сердиться, —

В черзі каже дід Кіндрат, —

За любов палку до спорту

Обзива мене «фанат».

Я признаюся відверто,

Що футбол люблю давно,

Не відходжу від екрана,

Ну а їй давай кіно!

Блохіна любив я дуже,

Та й француза Платіні.

— А з сьогоднішніх? —

питаю.

— Бекхем, —

каже дід мені.

В сьогоденні складнувато

За своїх уболівать —

Понаїхало тут різних,

Тільки б гроші зароблять!

А копійка там добряча,

Це тобі не хліб ростить.

За троячку, що ти в полі,

Й кроку він не пробіжить.

Це й не спорт уже,

напевно,

Більше — шоу для панів.

На футбол

за наші статки —

Дзуськи! Хоч би як хотів.

Розгорнув журнал учора,

Пишуть — Бекхем пиво пив.

Триста баксів

чи то й більше

Чайових там залишив…

Тут дійшла й до діда черга.

Він хлібинку попрохав,

Пачку солі — і охайно

В торбу все те поскладав.

Папірці дав продавчині,

Та натиснула кнопки

І дає старому здачу —

Два маленькі мідяки.

Десь в душі кумир, напевно,

Переміг у боротьбі:

Дід пом’явсь і,

як десь Бекхем,

Їй сказав: — Залиш собі…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *