як сердиться, —
В черзі каже дід Кіндрат, —
За любов палку до спорту
Обзива мене «фанат».
Я признаюся відверто,
Що футбол люблю давно,
Не відходжу від екрана,
Ну а їй давай кіно!
Блохіна любив я дуже,
Та й француза Платіні.
— А з сьогоднішніх? —
питаю.
— Бекхем, —
каже дід мені.
В сьогоденні складнувато
За своїх уболівать —
Понаїхало тут різних,
Тільки б гроші зароблять!
А копійка там добряча,
Це тобі не хліб ростить.
За троячку, що ти в полі,
Й кроку він не пробіжить.
Це й не спорт уже,
напевно,
Більше — шоу для панів.
На футбол
за наші статки —
Дзуськи! Хоч би як хотів.
Розгорнув журнал учора,
Пишуть — Бекхем пиво пив.
Триста баксів
чи то й більше
Чайових там залишив…
Тут дійшла й до діда черга.
Він хлібинку попрохав,
Пачку солі — і охайно
В торбу все те поскладав.
Папірці дав продавчині,
Та натиснула кнопки
І дає старому здачу —
Два маленькі мідяки.
Десь в душі кумир, напевно,
Переміг у боротьбі:
Дід пом’явсь і,
як десь Бекхем,
Їй сказав: — Залиш собі…
