Пошук по сайту

Історія — це пані ні для кого,

іспанська ж кров

не годна без пригод.

Сервантес був чутливий

до нового

й заримував: «народ»

і «Дон Кіхот».

А ти мене в Іспанію

не пустиш

і кажеш, цим врятуєш

від спокус:

я вдома шаткуватиму

капусту.

Домашня жінка —

безперечний плюс.

Хай світ в розпусті

і злодійстві тоне,

ми не такі, на цноту

в нас патент,

у нашім вічно непорочнім лоні

патріотична квіточка росте.

Хтось Україну популяризує…

Яке нам діло, хто, кому і як?

В діжках капуста.

Люди, це не всує,

крім того, предок наш —

він був козак.

Він, як і я, знав три

слов’янські мови

і Відень брав, дійшов

до Піреней.

Пусти ж мене,

і я обов’язково…

А втім, ну що нам

до чужих ідей?

Ми патріоти,

ми самодостатні,

хоч ратуєм за досконалий

світ,

але найкраще нам

у рідній хаті,

а то ще жінку

спокусить сусід.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *