Друкувати
Зайчику, привіт! Немає такого дня, щоб я про тебе не думала. Ти завжди передімною – добрий, ніжний, веселий. Хіба я можу тебе забути? Весь світ хочу подарувати тобі, хочу зробити тебе щасливим. Намагаюся створити цей світ – недосяжним для інших, де будемо лише ми. Хочу обійняти тебе і забути про все. Чути лише мелодію наших сердець, яка лунатиме тільки для нас. Для мене немає нічого прекраснішого за твої незвичайно глибокі очі, твій ніжний голос, твою усмішку… Але ти такий далекий!

Думками лечу до тебе, та, немов пташка, наштовхуюся на безжальні колючки. Наштовхуюся на невидиму перепону твоєї душі. Немов хвиля на морі, розбиваюся об твою неприступність. Зайчику, ти не уявляєш, як мені важко без тебе. Я люблю тебе, люблю… Моє серце належить тільки тобі – єдиному і коханому.

Я сумую за тобою. Ти – усюди. Прокидаюся – бачу твої прекрасні очі, засинаю з думкою про тебе. Ти – мій сон, прекрасний сон, але тебе немає в дійсності. Ти – моє життя, мій початок і мій кінець. Жити без тебе – чи варто? Єдиний, хто мені потрібен – ти. Але тебе немає поруч. І я сумую. Сумує моє серце, таке розбите, гаряче і сповнене безмежною любов`ю до тебе, любов`ю, яка більша за Всесвіт.

Ти подарував мені неповторні, незабутні і найкращі миті. Хіба я не заслуговую на краплину щастя? Маленьку-маленьку крапельку. Ніби пташка, я злітаю в своїх мріях в небо і збита жорстокою дійсністю, падаю, розбиваюсь на скелях думок. І, помираючи в океані любові, з несамовитим болем кричу: “Я люблю тебе!” Чому ти мене не чуєш, милий? ЛЮБЛЮ…

Рейтинг