Пошук по сайту

Копав яму у садку

Дід для туалету,

Глечик викопав прадавній

Й золоту монету.

Заховався в сливнику,

Щоб хтось не дізнався —

Певно ж, скарб йому до рук

Чималий попався!

Розгляда з усіх сторін,

Лиш тернув рукою,

Раптом звідти вилітає

Старий з бородою.

— Джин я, — каже,

— сотні літ

В глечику томився.

Ти звільнив, проси,

що хочеш, —

Й покірно схилився.

— Що ж ти вмієш, —

дід із ляку,

Як бути, не знає.

— Все! — у відповідь

почув, —

Границі немає.

Золотом тебе осиплю,

Гору з місця здвину,

Якщо хочеш, зроблю з тебе

Молоду людину.

Побудую царський дім,

Поруч нього — море.

Одним словом,

геть забудеш,

Яке воно горе.

Відмахнувся дід:

— Нехай

Тобі ті палати.

Хочу з бабою, в селі

Віку доживати.

А якщо ти такий

вправний

Й здатний все зробити,

Підсоби, щоб вже сьогодні

Ми змогли так жити,

Як ото наобіцяли

Пани кандидати,

Коли ми їх обирали

В різні депутати.

Джин знітивсь, сховавсь

у глечик,

Вигляда з-за краю:

— Закопай мене, де взяв,

Я ще подрімаю.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *