Друкувати
Дядько Гнат малює дзбанки.
Не знайдеш таких ніде!
Намугикує співанку,
Фарби весело кладе.

Гарні дзбанки, що й казати!
Хоч кого, а звеселять…
Позбігаються хлоп’ята:
— Дайте й нам помалювать!

Ще й послухать, дядьку Гнате,
Пісню дзбаників ясних!..—
І беруть до рук дзбанята
І до вушок тулять їх.

А в дзбанятах — дзвону, дзвону!
Про дерева, про пташок
І про бджілку, що сопілку
Загубила між квіток.

Про веселу хлібну ниву,
Неба синь і зелен-сад…
Усміхається щасливо
Світлочубий дядько Гнат.

А ясний, веселий ранок
Сонця дзбан гойда над ним.
Світ, як дзбанок-мальованок,
Повен дзвоном золотим.

Рейтинг: 4 - 2 Голосов