Друкувати
Там, за яром, де тополі,
Тато сонце стрів у полі.

— Трактористе,— сонце мовить,
— Дай мені свій трактор новий!
Я на ньому, любий друже,
Покататись хочу дуже.

Усміхнувся сонцю татко:
— Припізнилось ти, малятко!
Трактор дав би я охоче…
Тільки ж зараз — день робочий!
Ти приходь сюди раніше,
Коли в полі сон і тиша,
І катайся хоч годину,
Поки я прийду на зміну.

З того часу, кожен знає,
День у день раніш світає:
То щоднини сонце ясне
Прокидається завчасно,
Щоб до трактора поспіти,
Поки сплять дорослі й діти.

Та ніяк раніш від тата
Сонечко не може встати.
Вже як оранка скінчиться,
Тато трошки забариться,
І до нас у віршик цей
Сонце в’їде тракторцем!

Рейтинг: 5 - 3 Голосов