Друкувати
Чергування голосних звуків — закономiрна змiна звукiв у коренях i афiксах пiд час творення нового слова або словозмiни у тiй самiй морфемi. Наприклад: стіл — столи, нести — носити, плести — заплітати, могти —помагати.

Чергування голосних звуків в Українській мові
В українській мові розрізняють два види чергувань: позиційне (фонетичне) й історичне (фонетично не зумовлене).

1. Позиційне —це чергування, яке відбувається залежно від позиції звука в слові і зумовлюється фонетичними законами сучасної мови. Наприклад: лити —ли [е] ла; ле [и] ла. Тут звукове чергування: и — и [е] — е [и].

2. Історичне — це чергування, успадковане із спільнослов’янської та давньоруської мов.

Інші виникли в період формування фонетичної системи Української мови. Більшість чергувань голосних належить до історичних:

а) чергування о — а: могти — помагати, горіти — згарище, схопити — хапати;
б) чергування е — і: плести — заплітати, летіти — літати, мести — замітати;
в) чергування о — е — и з нулем звука: беру — брати, день —дня, ставок — ставка, дзвінок — дзвінка;
г) чергування і — а: сідати — садити;
д) чергування и — і: бити — бій, бий — бійка;
е) чергування о, е — і: столи — стіл, семи — сім, печі — піч.

Примітка. У коренях дієслів звук о чергується із звуком е, якщо маємо наступний наголошений суфікс -а-; -я- {котити — катати, скочити — скакати). Але деякі слова цьому правилу не підлягають: вимовити — вимовляти, простити — прощати.

Чергування голосних звуків в Українській мові

Чергування звуків [о], [е] з [і] має історичну основу і є одним з найпоширеніших чергувань в українській мові. Голосні [о] [е], як правило, бувають у відкритому складі, тобто у тому, що закінчується на голосний, а [і] – в закритому складі (на приголосний) (дробу – дріб, збору – збір). Такі чергування спостерігаються як при словозміні, так і при словотворенні.

Не відбувається чергування [о], [е] з [ів таких випадках:
а) в буквосполученнях -оро-, -оло-, -ере-, -еле- (мороз, берег, шелест, молот);
б) в буквосполученнях -ор-, -ер-, -ов- між приголосними (горб, шерсть, вовк);
в) в прізвищах та інших власних назвах на -ов, -ев, -єв і словах, утворених від них (Суворов, Малишев, Волобуєв, ростовський).

2. В процесі відмінювання, а також при створенні прикметників голосні ое можуть випадати чи з’являтися в коренях чи суфіксах (березень – березня, кисень – кисневий, вітер – вітру). Аналогічні чергування наявні і в російській мові (сон – сна, день – дня, рот – рта). В деяких словах в українській мові, на відміну від російської, таке чергування не відбувається (рот – рота, лев – лева).

Чергування о, е з нулем звука характерне також і для деяких давно запозичених (папка – папок, цукор – цукру), однак у більшості випадків воно не відбувається (комп’ютер – комп’ютера, текст – текcту, парта – парт).
3. Чергуваня о з е після шиплячих та й склалося історично: пшоно – пшениця, бойовий – боє[й+е]ць, чотири – четвертий, чернетка — чорний.

4. Чергування о з ае з и у дієсловах (причому а, и вживаються перед складом з наголошеним а): допомогти – допомагати, стерти – стирати.

Чергування приголосних звуків

Під час утворення нових слів та при вживанні форм давального, місцевого, кличного відмінків відбуваються послідовні зміни звуків г,к,х таким чином: г – ж – з (круг – у крузі – кружок); к – ч – ц (козак – козаче – козацький); х – ш – с (кожух – у кожусі – кожушок ).

Назване чергування має повну послідовність не для всіх сучасних слів, наприклад: слух – слушний, колега – колезі.
Чергування приголосних відбувається і при утворенні особових форм дієслів теперішнього або майбутнього часу, дієприкметників і віддієслівних іменників, наприклад: г – ж (міг – можу), к – ч (пік – печу), с – ш (чесати – чешу), ст – щ (мастити – мащу), ск – щ (полоскати – полощу), д – дж (садити – саджу), зд – ждж (їздити – їжджу).

Чергування приголосних спостерігається і при утворення прикметників за допомогою суфіксів -ськ-, -ство:
Г, Ж, З + -ськ-, ство = -зьк-, -зтво (Париж – паризький, убогий – убозтво);
К, Ч, Ц + -ськ-, ство = -цьк, -цтво (Галич – галицький, козак – козацтво);
Х, Ш, С + ськ-, ство = -ськ-, -ство (волох – волоський, Сиваш — сиваський).

У словах іншомовного походження у більшості випадків подібні чергування також відбуваються, однак є і винятки: ла-маншський, нью-йоркський, іракський, нівхський, казахський.

Чергування приголосних відбувається при утворенні ступенів порівняння прикметників, при цьому спостерігається така закономірність:
Г, З, Ж→ ЖЧ (дорогий – дорожчий, близький – ближчий, важкий — важчий);
С, СТ→ Щ (високий – вищий, товстий — товщий).

Спрощення у групах приголосних

У процесі словотворення може поєднуватись кілька приголосних звуків, що не завжди буває зручним для вимови, тому один, зрідка два звуки можуть випадати, що відображається на письмі. Це випадіння має назву спрощення і відбувається воно в таких групах приголосних:
стн – сн (вість – вісник);
стл – сл (щастя – щасливий);
здн – зн (проїзд – проїзний);
ждн – жн (тиждень – тижневий);
скн – сн (тиск – тиснути);
слн – сн (мислити – навмисний);
зкн – зн (бризки – бризнути).
ВИНЯТКИ: кістлявий, хвастливий, випускний, пропускний, шістнадцять, шістдесят, пестливий.
У словах іншомовного походження спрощення не відбувається (контрастний, агентство, яхтсмен).

Чергування голосних звуків в Українській мові не завжди буває легко вивчити одразу, поскільки багато важливих моментів про які слід не забути,  але варто докласти трішки зусиль, і ви із цим впораєтесь. А ми бажаємо Вам Успіхів в навчанні.

Рейтинг: 5 - 1 Голосов