Одного разу поїхав Працьовитий у поле — землю орати, а Ледачий пішов у садок під грушею лежати…
Мати думає: «Що б його смачне на обід синам зварити?» Зварила борщу зі свіжою капустою, зі сметаною, з кропом і буряками. А до борщу спекла хліба свіжого, пахучого.
Сіла мати біля столу, чекає синів. Ось уже й сонце стало на вечірньому прузі, а Працьовитого немає. Ледачому вже під грушею не лежиться, хочеться їсти, та знає, що обідати мати дає обом разом.
Ось і приїхав Працьовитий. Умився, перевдягнувся, сів за стіл, і Ледачий сів.
Насипала мати дві миски борщу, нарізала хліба. Запахло в хаті борщем і свіжим хлібом, їсть Працьовитий та дякує матері:
— Ой, смачного ж ви борщу наварили!
Виїв Працьовитий миску й ще попросив. А Ледачий з’їв одну
ложку — скривився — зажурився, а як третю з’їв, — на стіл схилився, ложку поклав і питає матері:
— Мамо, чого це борщ такий недобрий?
— Їдь, сину, завтра в поле, — каже мати, — то й борщ буде добрий, і хліб пахучий буде…
