Андрійко прийшов зі школи і побачив заплакану! – матір. Він поклав книжки й сів за стіл. Чекає обіду.
— А тата відвезли в лікарню, — каже мати. Занедужав батько.
Вона чекала, що син занепокоїться, стривожиться. Та син був незворушний, спокійний.
Мати великими очима дивилась на Андрійка.
— А нам завтра до лісу йти, — каже Андрійко. — Завтра ж неділя. Учителька наказала, щоб усі прийшли до школи о сьомій ранку.
— То куди ж ти підеш завтра? — запитала мати.
— До лісу… Як наказала вчителька.
— А серце тобі нічого не наказало? — спитала мати й заплакала.
— А тата відвезли в лікарню, — каже мати. Занедужав батько.
Вона чекала, що син занепокоїться, стривожиться. Та син був незворушний, спокійний.
Мати великими очима дивилась на Андрійка.
— А нам завтра до лісу йти, — каже Андрійко. — Завтра ж неділя. Учителька наказала, щоб усі прийшли до школи о сьомій ранку.
— То куди ж ти підеш завтра? — запитала мати.
— До лісу… Як наказала вчителька.
— А серце тобі нічого не наказало? — спитала мати й заплакала.
Показати коментарі
