“Звірі в хатинці” – народна казка

Був собі чередник і ва­тажник. Чередник за­губив бичка, а ватажник баранця. Бичок і баранець зійшлись у хатці, що стояла в лісі. Перше у ту хату прийшов бичок і сидить. Коли до нього йде ба­ранчик та й питає:

— А хто, хто в цій хатці?

Бичок і каже:

— Я — бичок-третячок; а ти, хто такий?

— Я — баранчик-пожитанчик.

— Ну, будемо рідними бра­тами, будемо жити разом.

Коли йде до них селезень та й питає:

— А хто, хто в цій хатці є?

А ті й кажуть:

— Я — баранчик-пожитан­чик, я — бичок-третячок. А ти хто?

— А я, — каже селезень, — так-так.

Впустили його в хатку. Коли це до них йде гусак та й питає:

— А хто в цій хатці є?

— Я — баранчик-пожитанчик, я — бичок-третячок, я — так-так. А ти хто такий?

— Я, — каже, — гил-гил.

Прийняли й цього. Коли до них півник йде.

— А хто, хто в цій хатці є?

— Я — баранчик-пожитанчик, я — бичок-третя­чок, я — так-так, я — гил-гил. А ти хто такий?

— А я, — каже півник, — ку-ку-рі-ку.

Впустили й цього. Коли це до них йде вовк і питає:

— А хто, хто там у хаті є?

— Я — баранчик-пожитанчик, я — бичок-третячок, я — так-так, я — гил-гил, я — ку-ку-рі-ку. А ти хто?

— Я, — вовк.

— Ні, не пустимо, а то він нас всіх поїсть.

Коли ж як начав вовк проситися… Таки впус­тили. Вовк зараз кинувся до бичка, а бичок його ріжка­ми, а баранчик б’є ногами, а гусак щипа зубами, а се­лезень біга по хаті та все: «Так, так, так!» А півень вискочив на жердочку та й каже: «Ку-ку-рі-ку, куд-куд-ах, а подайте мені його сюда!»

Вовк побачив, що біда, і тікати з тієї хати. І всім заказує:

— Не ходіть у ту хату! Там той б’є, а той ви­лами коле, а той щипає!

А ті всі зостались в тій хатці жити та поживати. І досі живуть.