Євген Плужник хронологічна таблиця
Євген Плужник
Євген Плужник коротка інформація:
| Ім’я при народженні | Євген Павлович Плужник |
|---|---|
| Псевдо | Kantemyrjanyn (Кантемирянин) |
| Народився | 14 (26) грудня 1898 Кантемирівка, Богучарський повіт, Воронезька губернія, Російська імперія |
| Помер | 2 лютого 1936 (37 років) Соловецькі острови, Архангельська область, туберкульоз |
| Поховання | Байкове кладовище |
| Громадянство | Російська імперія, УНР, СРСР |
| Діяльність | прозаїк, поет, драматург, перекладач |
| Alma mater | Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого |
| Мова творів | українська |
Хронологічна таблиця Євген Плужник
| Дата | Подія |
|---|---|
| 26 грудня 1898 | Євген Павлович Плужник народився в слобiдцi Кантемирiвка Богучарського повiту Воронезькоi губернii в сiм’i дрiбного торговця |
| 1918 | разом з родиною переiхав на Полтавщину. Пiд час громадянськоi вiйни вчителював у селi Багачка Миргородського повiту на Полтавщинi. Навчаючи дiтей, вiн одночасно поглиблював i своi знання. Але самоосвiта його не задовольняла, i вiн iде до Києва, де навчається у Ветеринарно-зоотехнiчному iнститутi. Невдовзi вiн вступає до Киiвського музично-драматичного iнституту iм. Лисенка. Акторськi здiбностi Плужника, його гумор та дотепнiсть цiнують викладачi й товаришi, пророкують перспективне сценiчне майбутнє. |
| 1923 | Микола Зеров залучає Євгена Плужника до Асоцiацii письменникiв (Аспис), що об’єднувала тодi всю “непролетарську” лiтературу Києва. |
| 1923 | Першi украiнськi вiршi Є.Плужника (в гiмназiйний перiод вiн писав росiйською) були опублiкованi в киiвському журналi “Глобус” пiд псевдонiмом Кантемирянин (вiд назви рiдного села) – Плужник ще не наважився першi поетичнi спроби пiдписати власним прiзвищем. |
| 1923 | Євген Плужник одружився з Галиною Коваленко |
| 1924 | Плужник стає членом письменницькоi групи “Ланка”, яка 1926 року перетворюється на “Марс” (майстерня революцiйного слова). На чолi “Марсу”, як i “Ланки”, стояли Борис Антоненко-Давидович, Валерiан Пiдмогильний, Григорiй Косинка. “Марс” вважали за киiвську неофiцiйну фiлiю харкiвськоi ВАПЛIТЕ. Обидвi органiзацii були розгромленi i лiквiдованi одночасно. |
| 1926 | завдяки дружинi поета, Галинi Коваленко, вийшла в свiт перша книжка вiршiв Євгена Плужника пiд назвою “Днi”. Євген “все писав, писав, – розповiдала вона, – а ми бiдно жили, на шостому поверсi, одна кiмнатка, а вiн все писав i засував то в пiч, то пiд матрац. Одного разу вiн вийшов. Викликали його – Я собi подумала так: якщо я не зможу оцiнити його поезiю, то викраду. Понесу я Юрiєвi Меженковi, хай вiн скаже – вiн же фахiвець, чи це чогось варте. Потiм Меженко викликає мене до телефону i каже: “Знаєте, що ви принесли? Ви принесли вiршi такого поета, якого ми в життi будемо довго чекати i дай нам Бог, щоб ми дочекалися”. |
| 1926-1927 | Спільно з Валер’яном Підмогильним уклав словник «Фразеологія ділової мови».Заради заробітку робив мовну редакцію «робітничих» письменників, зокрема, редагував «Роман міжгір’я» І.Ле. |
| 1927 | виходить друга i остання прижиттєва поетична збiрка Є.Плужника “Рання осiнь”, яка мала прихильну рецензiю Ю.Меженка, а iншими розкритикована. |
| 1930–1932 | Працював разом з В.Атаманюком і Ф.Якубовським над «Антологією української поезії». Перекладав «Невський проспект» та «Одруження» Миколи Гоголя, «Похлібці» та «Злодії»Антона Чехова, «Тихий Дон»Михайла Шолохова, «Дитинство» й «Отроцтво» Л.Толстого, «Діло Артамонових» М.Горького, «Острів попелятих песців» Я.Кальницького, «Зруйновані гнізда» І.Кіпніса. |
| 1933 | Збiрка поезiй пiд назвою “Рiвновага”, яку Плужник пiдготував до друку, лишилася ненадрукованою: разом з багатьма своiми друзями й колегами по перу вiн потрапив у жорна сталiнськоi репресивноi машини. |
| 4 грудня 1934 | Заарештований НКВС. Звинувачений у належності до націоналістичної терористичної організації. |
| 1935 | Виїзною Військовою колегією Верховного суду разом з Г.Епіком, М.Кулішем, В.Підмогильним, О.Ковінькою та ін. засуджений до розстрілу. Згодом вирок змінено на довготривале табірне ув’язнення на Соловках, де він помер від туберкульозу. Його останніми словами були «Я вмиюся, пригадаю Дніпро і вмру». Похований на табірному кладовищі. Могила не збереглася. |
| 1943 | Галина Коваленко емігрувала до Львова, згодом до Німеччини і зрештою до США. Написала спогади про поета. Її сестри Марія Юркова та Таїсія Коваленко берегли пам’ять про поета та сприяли його реабілітації і перевиданням. |
| 1956 | Постановою Вiйськовоi колегii Верховного Суду СРСР вирок Євгену Павловичу Плужнику скасовано i справу припинено “за вiдсутнiстю складу злочину”. |
| 1966 | Збірка “Вибрані поезії”, яка включила всі ненадруковані вірші поета |
Біографії
Посилання
