Євген Плужник хронологічна таблиця

Євген Плужник біографія хронологічна таблиця

Євген Плужник

Євген Плужник коротка інформація:

Ім’я при народженніЄвген Павлович Плужник
ПсевдоKantemyrjanyn (Кантемирянин)
Народився14 (26) грудня 1898
Кантемирівка, Богучарський повіт, Воронезька губернія, Російська імперія
Помер2 лютого 1936 (37 років)
Соловецькі острови, Архангельська область, туберкульоз
ПохованняБайкове кладовище
ГромадянствоРосійська імперія, УНР, СРСР
Діяльністьпрозаїк, поет, драматург, перекладач
Alma materКиївський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Мова творівукраїнська

Хронологічна таблиця Євген Плужник

ДатаПодія
26 грудня 1898Євген Павлович Плужник народився в слобiдцi Кантемирiвка Богучарського повiту Воронезькоi губернii в сiм’i дрiбного торговця
1918разом з родиною переiхав на Полтавщину. Пiд час громадянськоi вiйни вчителював у селi Багачка Миргородського повiту на Полтавщинi. Навчаючи дiтей, вiн одночасно поглиблював i своi знання. Але самоосвiта його не задовольняла, i вiн iде до Києва, де навчається у Ветеринарно-зоотехнiчному iнститутi. Невдовзi вiн вступає до Киiвського музично-драматичного iнституту iм. Лисенка. Акторськi здiбностi Плужника, його гумор та дотепнiсть цiнують викладачi й товаришi, пророкують перспективне сценiчне майбутнє.
1923Микола Зеров залучає Євгена Плужника до Асоцiацii письменникiв (Аспис), що об’єднувала тодi всю “непролетарську” лiтературу Києва.
1923Першi украiнськi вiршi Є.Плужника (в гiмназiйний перiод вiн писав росiйською) були опублiкованi в киiвському журналi “Глобус” пiд псевдонiмом Кантемирянин (вiд назви рiдного села) – Плужник ще не наважився першi поетичнi спроби пiдписати власним прiзвищем.
1923Євген Плужник одружився з Галиною Коваленко
1924Плужник стає членом письменницькоi групи “Ланка”, яка 1926 року перетворюється на “Марс” (майстерня революцiйного слова). На чолi “Марсу”, як i “Ланки”, стояли Борис Антоненко-Давидович, Валерiан Пiдмогильний, Григорiй Косинка. “Марс” вважали за киiвську неофiцiйну фiлiю харкiвськоi ВАПЛIТЕ. Обидвi органiзацii були розгромленi i лiквiдованi одночасно.
1926завдяки дружинi поета, Галинi Коваленко, вийшла в свiт перша книжка вiршiв Євгена Плужника пiд назвою “Днi”. Євген “все писав, писав, – розповiдала вона, – а ми бiдно жили, на шостому поверсi, одна кiмнатка, а вiн все писав i засував то в пiч, то пiд матрац. Одного разу вiн вийшов. Викликали його – Я собi подумала так: якщо я не зможу оцiнити його поезiю, то викраду. Понесу я Юрiєвi Меженковi, хай вiн скаже – вiн же фахiвець, чи це чогось варте. Потiм Меженко викликає мене до телефону i каже: “Знаєте, що ви принесли? Ви принесли вiршi такого поета, якого ми в життi будемо довго чекати i дай нам Бог, щоб ми дочекалися”.
1926-1927Спільно з Валер’яном Підмогильним уклав словник «Фразеологія ділової мови».Заради заробітку робив мовну редакцію «робітничих» письменників, зокрема, редагував «Роман міжгір’я» І.Ле.
1927виходить друга i остання прижиттєва поетична збiрка Є.Плужника “Рання осiнь”, яка мала прихильну рецензiю Ю.Меженка, а iншими розкритикована.
1930–1932Працював разом з В.Атаманюком і Ф.Якубовським над «Антологією української поезії». Перекладав «Невський проспект» та «Одруження» Миколи Гоголя, «Похлібці» та «Злодії»Антона Чехова, «Тихий Дон»Михайла Шолохова, «Дитинство» й «Отроцтво» Л.Толстого, «Діло Артамонових» М.Горького, «Острів попелятих песців» Я.Кальницького, «Зруйновані гнізда» І.Кіпніса.
1933Збiрка поезiй пiд назвою “Рiвновага”, яку Плужник пiдготував до друку, лишилася ненадрукованою: разом з багатьма своiми друзями й колегами по перу вiн потрапив у жорна сталiнськоi репресивноi машини.
4 грудня 1934Заарештований НКВС. Звинувачений у належності до націоналістичної терористичної організації.
1935Виїзною Військовою колегією Верховного суду разом з Г.Епіком, М.Кулішем, В.Підмогильним, О.Ковінькою та ін. засуджений до розстрілу. Згодом вирок змінено на довготривале табірне ув’язнення на Соловках, де він помер від туберкульозу. Його останніми словами були «Я вмиюся, пригадаю Дніпро і вмру». Похований на табірному кладовищі. Могила не збереглася.
1943Галина Коваленко емігрувала до Львова, згодом до Німеччини і зрештою до США. Написала спогади про поета. Її сестри Марія Юркова та Таїсія Коваленко берегли пам’ять про поета та сприяли його реабілітації і перевиданням.
1956Постановою Вiйськовоi колегii Верховного Суду СРСР вирок Євгену Павловичу Плужнику скасовано i справу припинено “за вiдсутнiстю складу злочину”.
1966Збірка “Вибрані поезії”, яка включила всі ненадруковані вірші поета

Біографії

Посилання

Рейтинг: 5 - 2 Голосов