Євген Гуцало хронологічна таблиця

Євген Гуцало хронологічна таблиця
Євген Гуцало хронологічна таблиця текст

ДатаПодія
14 січня 1937Народився Євген Гуцало в селі Старому Животові (нині — Новоживотів) Оратівського району Вінницької області в родині сільських учителів.
На початку 50-хВін подав документи до Київського університету ім. Т.Шевченка на факультет журналістики,йому зрізали бала — так Євген не пройшов по конкурсу.
1951Вступив у Ніжині до педагогічного інституту ім. М.Гоголя
1955Він почав здобувати вищу освіту в колишній колегії Павла Галагана.
1959Євген Гуцало уже закінчуючи інститут отримав кілька пропозицій щодо працевлаштування у періодичних виданнях.
1961Почав працювати в «Літературній Україні»
1962Збірка оповідань «Люди серед людей»
1964«Яблуко з осіннього саду»
1965«Скупана в любистку»
1966«Олень Август»,«Хустина шовку земного»
1969«Запах кропу»
1970«Серпень, спалах любові»
1971«Передчуття радості. — Дівчата на виданні»
1973«Весна високосного року»
1975«Бережанські портрети»
1976«Щаслива родина»
1977«Орлами орано»
1978«З вогню воскресли»
1979«Що ми знаємо про любов»
1980«Полювання з гончим псом»
1981«Жовтий гостинець»
1982«Оповідання з Тернівки».Літературна премія імені Юрія Яновського.
1984«Новели», роман «Парад планет»
1985«Мистецтво подобатися жінкам»
1987«Твори у 2-х томах»
1989«В гості до білого світу»
1990«Сльози Божої матері»
1991«Співуча колиска з верболозу»
1995«Діти Чорнобиля».Міжнародна премія фундації О. і Т. Антоновичі.Премія ім. Івана Огієнка
4 липня 1995На 58 році життя, не стало українського письменника-сподвижника Євгена Гуцала.
Відтак, українські урядовці розпорядилися поховати видатного українського письменника, лауреата Державної премії України імені Т. Шевченка Гуцала Євгена Пилиповича на Байковому кладовищі і спорудити надгробок на його могилі та встановити меморіальну дошку на будинку N 3 по вулиці Суворова у місті Києві, де жив і працював Євген Гуцало

… І ось – наша остання зустріч десять років тому. Іде він, а ми якраз повернулися. Зустрічаю його тут у дворі нашого письменницького будинку. Питаю, куди це він. Каже, їду, Анатолію Андрійовичу, у селі таки знайшов хату, буду обживати. І тримається рукою за серце. Запитую, що трапилось. “Та трошки щемить, але це все дрібниці, пройде. Я їду на свіже повітря – від цього диму, гамору, від оцього галасу проклятого, від цієї Спілки подалі, від цієї метушні, яка не дає нічого для творчості. Поїду туди, пірну з головою в те життя і буду здоровий. Я видужаю…” Отак ми попрощались, він пішов… І більше я його не побачив. З тієї поїздки він сам вже не повернувся: інфаркт.

Біографії

Посилання

Рейтинг: 5 - 1 Голосов