Друкувати
Десь колись в одній артілі
Просто серед дня
Люди крику наробили:
— Циган вкрав коня!
Посідали хлопці браві
На автомобіль,
Наздогнали конокрада,
Привели в артіль.
Циган став серед контори
І товче одне:
— От спасибі, що догнали,
Що спасли мене.
Я й не думав, що в артілі
Є такі орли…—
Хлопці сердяться: — Що мелеш?
Як же ми спасли?
— Йшов селом я,— каже циган.
Стежечка вузька,
А на стежці кінь розлігся
І не пропуска.
Тільки-но задрав я ногу,
Щоб переступить,
Кінь схопився і подався
Із усіх копит.
Так могло б кудись і в прірву
Затаскать, дурне…
От спасибі, що догнали,
Що спасли мене!

Рейтинг: 5 - 2 Голосов