Володимир Самійленко хронологічна таблиця

Володимир Самійленко хронологічна таблиця

Володимир Самійленко

Володимир Самійленко коротка інформація:

ПсевдоВ. Сивенький, Іваненко, В. Полтавець, Л. Сумний.
Народився22 січня (3 лютого) 1864
містечко Сорочинці
Помер12 серпня 1925 (61 рік)
Боярка
КраїнаРосійська імперія, УНР
Національністьукраїнець
Діяльністьпоет, драматург, перекладач
Alma materКНУ імені Тараса Шевченка
Мова творівукраїнська

Володимир Самійленко хронологічна таблиця текст

ДатаПодія
22 січня (3 лютого) 1864Народився в селі Великі Сорочинці. Його батьком був поміщик Іван Лисевич, а мати — колишня кріпачка Олександра Самійленко. Початкову освіту майбутній письменник здобув у дяка, згодом у Миргородській початковій школі.
1875-1884Володимир вступив до Полтавської гімназії
1884-1890Навчався на історико-філологічному факультеті Київського університету, де прослухав повний курс, але державних іспитів не складав і вийшов зі свідоцтвом про «зачет 8 семестров». Причиною неохоти складати іспити на диплом було декілька — розчарування, нехіть до деяких предметів і стан здоров’я. В університеті потоваришував із В. Ігнатовичем, познайомився з Іваном Франком, що приїжджав у Київ. Належав разом із І. Липою, М. Міхновським та іншими до Братства тарасівців.У Києві, навчаючись в університеті, зблизився з літературним гуртком «Плеяда», де активно працювали Леся Українка, її брат Михайло Обачний, Євген Тимченко та інші; гуртком опікувалися Микола Лисенко, Олена Пчілка й Михайло Старицький. З розгорнутого списку надбань світової літератури, які, на думку учасників «Плеяди», треба було поширити українською мовою, він узяв на себе переклади з французької, іспанської та італійської. Перекладав Дантове «Пекло», п’єси Мольєра й Бомарше, поезії Байрона, Беранже, Ади Негрі.
1886Шість чисел львівського журналу «Зоря» виходить з творами В. Самійленка. Друкував свої твори в альманахах «Складка», «Ватра», у журналах «Правда» і «Літературно-науковий вістник» («ЛНВ»).
1887Самійленко на кошти «старої громади» здійснив поїздку до Галичини, офіційною метою якої було пізнання народу й розбудження національного духу. В. Самійленко зав’язує дружні стосунки з І. Франком, знайомиться з О. Маковеєм.
1893Переїхав до Чернігова на посаду секретаря редакції «Земского сборника».
1905В Києві в редакціях газет «Громадська Думка», «Рада», «Шершень» та інших. Врешті склав іспит на нотаріуса і відкрив нотаріальну контору в містечку Добрянка на Чернігівщині, де й працював до 1917 року.«Мудрий кравець»
1906Іван Франко з Михайлом Мочульським самі зібрали друковані й недруковані вірші поета 1884–1906 рр. і видали їх у Львові за його власним прізвищем під заголовком «Україні» з передмовою Франка. Своєю назвою збірка наголошувала на основній творчій темі Самійленка. Все, що він писав, присвячувалося рідній країні, яку поет любив святою й нездоланною любов’ю. «Невдячний кінь»
1907І. Франко опублікував статтю «Володимир Самійленко. Проба характеристики», у якій, відновлюючи в пам’яті ці зустрічі, подав надзвичайно тонкий психологічний портрет Самійленка — людини, поета, лірика. Франко захоплювався мовною культурою Самійленка.
1917«У Гайхан-Бея»
1920Емігрував з урядом УНР до Галичини, окупованої Польщею.
Липень 1922Поселився у садово-господарській школі Львівської «Просвіти» в с. Милування, тоді Тлумацького повіту. З часом дружина із старшою дочкою нелегально подалася за Збруч, а він з меншою Галею залишився тут. Доньку спіткало горе нерозділеного кохання, і вона, на запрошення Марійки Карп’юк, яка вийшла заміж за художника Осипа Сорохтея, переїхала до Снятина. Марійка Карп’юк — рідна сестра Наталі Семанюк (дружини Марка Черемшини) — познайомилася з Галею у Львові, де та навчалася гри на скрипці, а Марійка була ученицею Олекси Новаківського.
23 лютого 1924Під час пологів помирає дочка Галя, а на руках згорьованого Самійленка залишилося осиротіле немовля. Через те, що у Галі були хворі легені й слабке здоров’я, лікарі, які були присутні, не змогли їй допомогти. Галину Самійленко-Шах похоронили на карлівському цвинтарі. По смерті дочки Галі Володимир Самійленко повернувся до Милування, але й там довго не затримався. Затужив за Україною і повернувся до Києва.
12 серпня 1925Повернувшись до Києва, Самійленко працював редактором у видавництві художньої літератури. Та здоров’я поета було підірване роками поневірянь, матеріальною скрутою. 12 серпня 1925 року його не стало. Похований Володимир Іванович Самійленко на цвинтарі в Боярці під Києвом за козацьким звичаєм

Біографії

Посилання

Рейтинг: 5 - 2 Голосов