Володимир Самійленко хронологічна таблиця
Володимир Самійленко
Володимир Самійленко коротка інформація:
| Псевдо | В. Сивенький, Іваненко, В. Полтавець, Л. Сумний. |
|---|---|
| Народився | 22 січня (3 лютого) 1864 містечко Сорочинці |
| Помер | 12 серпня 1925 (61 рік) Боярка |
| Країна | Російська імперія, УНР |
| Національність | українець |
| Діяльність | поет, драматург, перекладач |
| Alma mater | КНУ імені Тараса Шевченка |
| Мова творів | українська |
Володимир Самійленко хронологічна таблиця текст
| Дата | Подія |
|---|---|
| 22 січня (3 лютого) 1864 | Народився в селі Великі Сорочинці. Його батьком був поміщик Іван Лисевич, а мати — колишня кріпачка Олександра Самійленко. Початкову освіту майбутній письменник здобув у дяка, згодом у Миргородській початковій школі. |
| 1875-1884 | Володимир вступив до Полтавської гімназії |
| 1884-1890 | Навчався на історико-філологічному факультеті Київського університету, де прослухав повний курс, але державних іспитів не складав і вийшов зі свідоцтвом про «зачет 8 семестров». Причиною неохоти складати іспити на диплом було декілька — розчарування, нехіть до деяких предметів і стан здоров’я. В університеті потоваришував із В. Ігнатовичем, познайомився з Іваном Франком, що приїжджав у Київ. Належав разом із І. Липою, М. Міхновським та іншими до Братства тарасівців.У Києві, навчаючись в університеті, зблизився з літературним гуртком «Плеяда», де активно працювали Леся Українка, її брат Михайло Обачний, Євген Тимченко та інші; гуртком опікувалися Микола Лисенко, Олена Пчілка й Михайло Старицький. З розгорнутого списку надбань світової літератури, які, на думку учасників «Плеяди», треба було поширити українською мовою, він узяв на себе переклади з французької, іспанської та італійської. Перекладав Дантове «Пекло», п’єси Мольєра й Бомарше, поезії Байрона, Беранже, Ади Негрі. |
| 1886 | Шість чисел львівського журналу «Зоря» виходить з творами В. Самійленка. Друкував свої твори в альманахах «Складка», «Ватра», у журналах «Правда» і «Літературно-науковий вістник» («ЛНВ»). |
| 1887 | Самійленко на кошти «старої громади» здійснив поїздку до Галичини, офіційною метою якої було пізнання народу й розбудження національного духу. В. Самійленко зав’язує дружні стосунки з І. Франком, знайомиться з О. Маковеєм. |
| 1893 | Переїхав до Чернігова на посаду секретаря редакції «Земского сборника». |
| 1905 | В Києві в редакціях газет «Громадська Думка», «Рада», «Шершень» та інших. Врешті склав іспит на нотаріуса і відкрив нотаріальну контору в містечку Добрянка на Чернігівщині, де й працював до 1917 року.«Мудрий кравець» |
| 1906 | Іван Франко з Михайлом Мочульським самі зібрали друковані й недруковані вірші поета 1884–1906 рр. і видали їх у Львові за його власним прізвищем під заголовком «Україні» з передмовою Франка. Своєю назвою збірка наголошувала на основній творчій темі Самійленка. Все, що він писав, присвячувалося рідній країні, яку поет любив святою й нездоланною любов’ю. «Невдячний кінь» |
| 1907 | І. Франко опублікував статтю «Володимир Самійленко. Проба характеристики», у якій, відновлюючи в пам’яті ці зустрічі, подав надзвичайно тонкий психологічний портрет Самійленка — людини, поета, лірика. Франко захоплювався мовною культурою Самійленка. |
| 1917 | «У Гайхан-Бея» |
| 1920 | Емігрував з урядом УНР до Галичини, окупованої Польщею. |
| Липень 1922 | Поселився у садово-господарській школі Львівської «Просвіти» в с. Милування, тоді Тлумацького повіту. З часом дружина із старшою дочкою нелегально подалася за Збруч, а він з меншою Галею залишився тут. Доньку спіткало горе нерозділеного кохання, і вона, на запрошення Марійки Карп’юк, яка вийшла заміж за художника Осипа Сорохтея, переїхала до Снятина. Марійка Карп’юк — рідна сестра Наталі Семанюк (дружини Марка Черемшини) — познайомилася з Галею у Львові, де та навчалася гри на скрипці, а Марійка була ученицею Олекси Новаківського. |
| 23 лютого 1924 | Під час пологів помирає дочка Галя, а на руках згорьованого Самійленка залишилося осиротіле немовля. Через те, що у Галі були хворі легені й слабке здоров’я, лікарі, які були присутні, не змогли їй допомогти. Галину Самійленко-Шах похоронили на карлівському цвинтарі. По смерті дочки Галі Володимир Самійленко повернувся до Милування, але й там довго не затримався. Затужив за Україною і повернувся до Києва. |
| 12 серпня 1925 | Повернувшись до Києва, Самійленко працював редактором у видавництві художньої літератури. Та здоров’я поета було підірване роками поневірянь, матеріальною скрутою. 12 серпня 1925 року його не стало. Похований Володимир Іванович Самійленко на цвинтарі в Боярці під Києвом за козацьким звичаєм |
Біографії
Посилання
