— Добридень.
— Здрастуйте. Куди вам?
— Находка. Верхнє бокове.
— В Находку верхнє? Це ж край світу!
— Та знаю, теща там живе.
— То ви намучитись рішили дорогою, щоб потім там, у порівнянні із місцем верхнім, було неначе добре вам?!
— Не зовсім так… Забув добавить: при туалеті щоб було. Ну, і якщо таке можливо, то щоб з вікна також дуло.
— Ви що, ще й захворіть рішили, щоб теща лікувала вас?! Чудово вигадали, пане, розважили ви добре нас. Зроблю вам усе, як попросили…
— Іще, вагон останній дайте.
— Та прикладу для вас всі сили, лише хвилинку зачекайте…
— Та зачекаю, я не кваплюсь, мені аби все, як прошу.
— Будь ласка, тридцять восьме місце.
— Здачі не треба, вам лишу.
— Та що ви? Чайові за муки? Не треба, заберіть, мужчина.
— Їй муки, а мені для свята з’явилась ще одна причина.
— То ви те місце не для себе?!
— Звичайно, пані Ольго, ні. Теща додому від’їжджає, і щастя випало мені — квиток купити. Їй на пам’ять не раз прийде поїздка оця. І не скоро у квартирі буде верховодить дорога вівця.
