DE PROFUNDIS (З ГЛИБИН)
Вічний революціонер –
Дух, що тіло рве до бою,
Рве за поступ, щастя й волю, –
Він живе, він ще не вмер.
Ні попівськії тортури,
Ні тюремні царські мури,
Ані війська муштровані,
Ні гармати лаштовані,
Ні шпіонське ремесло
В гріб його ще не звело.
Він не вмер, він ще живе!
Хоч від тисяч літ родився,
Та аж вчора розповився
І о власній силі йде.
І простується, міцніє,
І спішить туди, де дніє;
Словом сильним, мов трубою,
Міліони зве з собою, –
Міліони радо йдуть,
Бо се голос духа чуть.
Голос духа чути скрізь:
По курних хатах мужицьких,
По верстатах ремісницьких,
По місцях недолі й сліз.
І де тільки він роздасться,
Щезнуть сльози, сум, нещастя,
Сила родиться й завзяття
Не ридать, а добувати,
Хоч синам, як не собі,
Кращу долю в боротьбі.
Вічний революціонер –
Дух, наука, думка, воля –
Не уступить пітьмі поля,
Не дасть спутатись тепер.
Розвалилась зла руїна,
Покотилася лавина,
І де в світі тая сила,
Щоб в бігу її спинила,
Щоб згасила, мов огень,
Розвидняющийся день?
Рік написання: 1880
[hr height=”30″ style=”dots” line=”default” themecolor=”1″]
Історія написання Гімну Івана Франка “Вічний революціонер” De profundis
Зв’язки Івана Франка з народною поезією були глибинними і протягом всього його життя напрочуд плідними. Коли говорять про І. Я. Франка, неодмінно на думку приходить “Вічний революціонер”, знаний далеко за межами України, перекладений багатьма мовами світу. Він символізує одночасно і той дух нескореності, революційної невгасимості, яким живилося і живиться серце народу. Він став національною гордістю українського народу.
Іванові Франкові було 24 роки, коли він вдруге потрапив до в’язниці як “небезпечний соціаліст”, і був підданий тортурам. Створення “Вічного революціонера” хронологічно пов’язане з другим арештом І. Франка, що стався в березні 1880 року і привів його до коломийської тюрми. Переслідуваний нуждою, письменник залишив тоді Львів і попрямував на село в Коломийський повіт, де мав одержати приватні лекції. Якраз в той час поблизу Косова селянин зробив замах на війта, що дало привід до проведення арештів. Хоч І. Франко тільки проходив через територію, де сталася подія, але його, як соціаліста, заарештували, кинули до в’язниці і протримали в ній аж до 6 червня 1880 року.
У тюрмі І. Франко написав цикл віршів “Веснянки”, весь пройнятий передчуттям великих революційних змін. Не розгубився, не знітився, а вибухнув новим поетичним полум’ям, що загорілося, як безсмертний вогонь, у “Вічному революціонерові”. Поезія “Вічний революціонер” зародилася і визріла в ті дні, коли поет творив цикли поезій “Веснянки”, “Скорбні пісні”, “Нічні думи”.
