Життя Ігоря Чернігівського випало на непрості для Русі часи. Це було XII століття – час розбрату, міжусобиць та розрізненості.
Князь Ігор Чернігівський
Ще до становлення князем Ігор прийняв хрещення. При хрещенні його назвали ім’ям Георгій. Хлопчик ріс, вчився, змужнів. Криваві часи зробили свою справу, і молодий князь не залишився осторонь вбивств та війни. Так він став князем київським. Але киянам це не до вподоби, а тому вони підняли смуту. Вони спробували нацькувати на загарбника імператора Ізяслава Мстиславовича. Той зміг упоратися з чернігівським «гостем» і ув’язнив його до в’язниці.
Часу ув’язнення в Ігоря було більш ніж достатньо, а тому поступово він усвідомив свої помилки. Він згадав про свій християнський шлях, зрозумів, що збився з нього, переосмислив усе зроблене і покаявся перед Богом. Подібне осяяння не рідкість в історії. Князь вирішив собі, що залишить кровопролитні війни і прийме чернечий постриг. Саме в одному з таких монастирів він відкинув земне і отримав своє нове ім’я – Гаврило.
Чернецьке життя давалося колишньому князеві нелегко, проте він смиренно працював, виконував усі послухи. Зросла чеснота і смирення допомогли князю повністю вилікуватися від ран колишнього життя.
Але міжусобиці продовжувалися за стінами монастиря. Постійна зміна правителів нарешті призвела до того, що у киян не залишилося «відчутних» ворогів, на яких можна було б вилити всю ненависть. Саме до речі був згаданий рід Ольговичів і, зокрема, Гавриїл, який служив у монастирі. Було вирішено вбити недбайливого князя, рід якого (і він сам) приніс стільки страждань народу. Розлючений натовп увірвався до монастиря якраз під час літургії. Князь надавався молитві, але це не хвилювало народ. Ні божественна служба, ні святі закони церкви не зупинили народного сказу. Гаврила витягли за храмові стіни і жорстоко вбили. Сталося все це у 1147 році.
Тіло ченця було вирішено перенести до храму та там поховати. Під час похорону нібито над храмом виник стовп світла, при цьому все дійство супроводжувалося гуркотом гуркоту грому. Народна чутка відразу ж охрестила все це не чим іншим, як божественним дивом і свідченням святості князя, що упокорився.
Вже 1150 року мощі святого князя були перенесені до Чернігова. Сталося це 18 червня, тому цей день, поряд із 2 жовтня, прийнято вважати днем відзначення пам’яті святого князя Ігоря Чернігівського. Також святого поминають 5 жовтня у складі Собору Тульських святих.
