Generic selectors
Тільки точні збіги
Пошук у заголовку
Пошук у вмісті
Пошук у публікаціях
Пошук у сторінках
Друкувати
Перед однією печерою, в якій ночував ведмідь, росло велике дерево, і кожного року те дерево ставало все більше та більше.

Одного дня розлютився ведмідь на дерево й хотів його звалити. Побачив це черв’як із другого всохлого дерева та й каже ведмедю:

— Ти гадаєш, що звалиш його власною силою. Але, в тебе нічого не вийде. Якщо тобі заважає це дерево, то знайди собі інше місце, і зачекай поки я його звалю.

Ведмідь розсміявся та став глузувати з черв’яка:

— Краще мовчи, дурню! Як ти, такий малий, можеш звалити дерево, якщо я його не можу звалити?

— Поживемо — побачимо! — сказав черв’як, заліз в крону дерева, й року не минуло, як він його звалив.

Тоді покликав черв’як ведмедя та сказав йому:

— Ти дужчий від багатьох звірів, звалиш коня й вола, але з нас двох хто сильніший? Ти, великий, чи я, маленький?

— Я сильніший, — відповів ведмідь, — але я тоді не зміг звалити дерева відразу, бо був ослаб. А так, як ти — працював цілий рік — то не штука!

А черв’як йому відвовів:

— Е, крутиш, ведмедику! Моя сила певніша, хоч і повільна. Бо недарма каже прислів’я — «Мала капля й скелю розколе».


1 зірка2 зірки3 зірки4 зірки5 зірок
(Оцінок немає, будьте першими)
Завантаження...
error: Вміст захищено!!