Василь Стус хронологічна таблиця
Василь Семенович Стус
Василь Стус коротка інформація:
| Псевдо | В. Петрик |
|---|---|
| Народився | 6 січня 1938 Рахнівка, Гайсинський район, Вінницька область, Українська РСР, СРСР |
| Помер | 4 вересня 1985 (47 років) Перм-36, Чусовський район, Пермська область, РРФСР, СРСР |
| Поховання | Байкове кладовище |
| Країна | СРСР |
| Національність | українець |
| Діяльність | поет, перекладач, прозаїк, літературознавець, правозахисник |
| Alma mater | ДонНУ |
| Мова творів | українська |
| Роки активності | 1959 — 1985 |
| Жанр | вірш |
Василь Стус біографія хронологічна таблиця текст
| Дата | Подія |
|---|---|
| 6 січня 1938 | Народився Василь Стус в селянській родині, був четвертою дитиною в сім’ї. |
| 1939 | Семен Дем’янович та Ірина Яківна переселилися в місто Сталіно (нині Донецьк), аби уникнути примусової колективізації. |
| 1940 | Забрали туди своїх дітей. |
| 1944—1954 | Навчався у Донецькій міській середній школі № 265 і закінчив її зі срібною медаллю. |
| 1954 | Василь вступив на історико-літературний факультет педагогічного інституту м. Сталіно. |
| 1959 | Закінчивши навчання з червоним дипломом, три місяці вчителював в селі Таужня Кіровоградскої області, після чого два роки служив в армії.Під час навчання і служби став писати вірші. Тоді ж відкрив для себе німецьких поетів Ґете і Рільке; переклав близько сотні їх віршів. Ці переклади було згодом конфісковано і втрачено. |
| 1959 | Опублікував свої перші вірші. |
| 1960 | Працював учителем української мови та літератури у середній школі № 23 м. Горлівки. Згодом був підземним плитовим на шахті «Октябрьська» в Донецьку |
| 1963 | Вступив до аспірантури Інституту літератури Академії наук УРСР у Києві. |
| Вереснь 1965 | Під час прем’єри фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» в Києві взяв участь в акції протесту проти арештів серед української інтелігенції, за що Стуса звільнили з інституту. Після цього заробляв на життя, працюючи на будівництві, в котельні, в конструкторському бюро. Водночас продовжував продуктивну творчу діяльність.Одружився з Валентиною Василівною Попелюх. |
| 15 листопада 1966 | У них народився син — нині літературознавець, дослідник творчості батька Дмитро Стус. |
| 1965 | Пропозицію Стуса опублікувати свою першу збірку віршів «Круговерть» відхилило видавництво. Незважаючи на позитивні відгуки рецензентів, було відхилено і його другу збірку — «Зимові дерева». Однак її опублікували в самвидаві, а пізніше вона потрапила до Бельгії й 1970 була видана в Брюсселі. |
| На початку 1970-х | Приєднався до групи захисту прав людини.«Зимові дерева» |
| 1971 | «Веселий цвинтар» |
| 1972 | «Час творчості» |
| Восени 1972 | Заарештований і засуджений на п’ять років примусової праці і три роки заслання за «антирадянську агітацію і пропаганду». Весь термін ув’язнення перебував у концтаборах Мордовії. Більшість віршів, що Стус писав у концтаборі, вилучалася і знищувалась, лише деякі потрапили на волю через листи до дружини. |
| 1977 | «Палімпсести» |
| 1977-1979 | По закінченню строку в концтаборі Стуса вислали в Матросове Магаданської області, де він працював на золотих копальнях. |
| Восени 1979 | Повернувшись до Києва, приєднався до гельсинської групи захисту прав людини. Незважаючи на те, що його здоров’я було підірване, Стус заробляв на життя, працюючи робітником на заводі. |
| Травнь 1980 | Був знову заарештований і засуджений на 10 років примусових робіт і 5 років заслання. Відмовився від призначеного йому адвоката Віктора Медведчука, намагаючись самому здійснити свій захист. За це Стуса вивели із зали суду і вирок йому зачитали без нього. |
| 1985 | Стуса було висунуто на здобуття Нобелівської премії з літератури. |
| 28 серпня 1985 | Стуса відправили в карцер. На знак протесту він оголосив голодування. В ніч 3 на 4 вересня він помер, можливо, від переохолодження. Його поховали на табірному цвинтарі. Прохання родини перевести тіло додому відхилили на тій підставі, що не вийшов термін ув’язнення. |
Популярні твори:
Біографії
Посилання
