Володимир Сосюра хронологічна таблиця

Володимир Сосюра біографія

Ім’я при народженніВолодимир Миколайович Сосюра
Народився25 грудня 1897 (6 січня 1898)
ст. Дебальцеве, Катеринославська губернія, Російська імперія
Помер8 січня 1965 (67 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
ГромадянствоРосійська імперія, УНР,
СРСР
Діяльністьпоет, прозаїк
Жанрвірш, поема, роман
ПохованняБайкове кладовище

Володимир Миколайович Сосюра народився на станції Дебальцеве (нині Донецької обл.) 6 січня 1898р. Дитячі роки поета минали в с Третя Рота (нині м. Верхнє), у старій хворостянці над берегом Дінця. Про цей край Сосюра пізніше образно розповів у автобіографічному романі «Третя Рота». Одинадцяти років хлопець пішов працювати до бондарного цеху содового заводу, потім телефоністом, чорноробом, не цурався випадкових заробітків. Початкову освіту здобував під опікою батька, кресляра за фахом, який працював і вчителем, і писарем, і адвокатом, і шахтарем.

Офіційно Володимир Сосюра був одружений тричі.

Уперше — в 1922 році. Його дружина — Віра Каперівна Берзіна, колишній політрук червоноармійського ескадрону, студентка, як і він сам. Жили у повоєнному Харкові. Цій жінці присвятив поему «Робфаківка».

Вдруге Сосюра одружився в 1931 з Марією Гаврилівною Даниловою, з якою познайомився у Сталіно. Вона була на 12 років молодшою, закінчила балетну школу в Києві. 15 січня 1932 року в них народився син Володимир.

У 1949 р. Марію Сосюру заарештували начебто за розголошення державної таємниці і заслали до Казахстану. Через п’ять років вона повертається і з’ясовується, що Володимир взяв третій шлюб. Заради Марії Гаврилівни він розриває попередній шлюб та повертається до неї. Разом вони прожили до кінця життя.

Володимир Сосюра хронологічна таблиця

ДатаПодія
6 січня 1898рВолодимир Миколайович Сосюра народився на станції Дебальцеве (нині Донецької обл.). Дитячі роки поета минали в с Третя Рота (нині м. Верхнє), у старій хворостянці над берегом Дінця. Про цей край Сосюра пізніше образно розповів у автобіографічному романі «Третя Рота».
1909Пішов працювати до бондарного цеху содового заводу, потім телефоністом, чорноробом, не цурався випадкових заробітків. Початкову освіту здобував під опікою батька, кресляра за фахом, який працював і вчителем, і писарем, і адвокатом, і шахтарем.
1911В. Сосюра вступає до міністерського двокласного училища в с Третя Рота.
14 жовтня 1917Лисичанська газета «Голос рабочего» друкує його вірш «Плач волн», затим — перший вірш українською мовою «Чи вже не пора», а наприкінці жовтня — «Товаришу», написаний у стилі революційного маршу.
1918У складі робітничої дружини содового заводу В. Сосюра бере участь у повстанні проти кайзерівських військ, стає козаком петлюрівської армії, входить до особистої варти самого Петлюри. Згодом він втік з її лав і потрапив в полон до денікінців. Його розстрілювали як петлюрівця, але рана виявилась несмертельною, і поет вижив. Судив В. Сосюру і червоний ревтрибунал, і тільки житейська мудрість голови трибуналу, котрий розгледів у хлопчині поета, врятувала йому життя.
1920В. Сосюра опинився в Одесі, де його, хворого на тиф, прийняли до своїх лав бійці Червоної Армії.
1920-1921В. Сосюра воює з білополяками та армією Н. Махна. Пізніше у поемі «Два Володьки» поет робить спробу дослідити двоїстість своєї душі.
1921Побачила світ збірка Сосюри «Поезії», що досі вважалася його першою книжкою (проте віднайдений документ коригує цю думку: рукою Сосюри в нім записано, що в 1918 р. було надруковано й видано першу збірку його поезій «Пісні крові…», але її поки не знайдено).Виходить поема «Червона зима», яка зробила Сосюру знаменитим.
1922—1932Він був членом багатьох літорганізацій (Пролеткульту, «Плугу», «Гарту», ВАПЛІТЕ, ВУСППу та ін.), постійно брав участь у літературних дискусіях.
1924Збірка «Осінні зорі».
1925Збірка «Сьогодні»
1927«Золоті шуліки»
1928«Коли зацвітуть акації»
1927—1929Написав низку поем. Неупереджена критика вбачає в В. Сосюрі провідного майстра ліричного жанру, але «провладні» критики все суворіше засуджують творчість поета, ввергаючи його в стан глибокої творчої кризи.
1931Настрої відчаю позначилися на збірці «Серце».
1934За «націоналістичні ухили» поета виключають з партії і зі Спілки письменників. У ці кризові роки В. Сосюра майже не пише, займається поетичними перекладами.
1936Сосюру все-таки знову приймають до Спілки радянських письменників. У припливі нових сил і надій він повертається до роботи.
1937Збірка «Нові поезії».
1939«Люблю»
1940В. Сосюра завершує своє найбільше ліро-епічне полотно — роман у віршах «Червоногвардієць», який увібрав усе те, що становить автобіографічну основу його творчості 20 — 30-х років.
1941Поет був евакуйований до Башкирії
1942Працював в Українському радіокомітеті в Москві.
1943Входив до редакції фронтової газети «За честь Батьківщини». Лірику Сосюри років Вітчизняної війни (збірки «В годину гніву», 1942, «Під гул кривавий», 1942, численні публікації в періодиці) проймають два мотиви. Це — віра в перемогу й водночас неретушований показ людської біди.
1951Патріотичний вірш «Любіть Україну!» став причиною найгостріших звинувачень поета в націоналізмі.
1953«За мир»
1955«На струнах серця»
1957«Солов’їні далі»
1959-1960Поема «Мазепа».
1960Сосюра завершує поему «Розстріляне безсмертя», розпочату в довоєнний час і опубліковану тільки 1988 р. в журналі «Вітчизна» (№ 1).
1961«Поезія не спить»
1964«Осінні мелодії»,«Весни дихання».
8 січня 1965Поет помер від гіпертонії.Похований в Києві на Байковому цвинтарі.

Біографії

Розділи

Посилання

Рейтинг: 5 - 1 Голосов