Павло Тичина хронологічна таблиця

Павло Тичина біографія

Ім’я при народженніПавло Григорович Тичинін
Народився11 (23) січня 1891
Піски, Щаснівська волость, Козелецький повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія
Помер16 вересня 1967 (76 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
ГромадянствоСРСР, УНР, Російська імперія (до 1917 року)
Діяльністьпоет, перекладач, публіцист, літературознавець
Жанрвірш, поема, нарис, оповідання
ПохованняБайкове кладовище

Павло Тичина народився 27(15) січня 1891 р. у селі Піски Козелецького повіту Чернігівської губернії (тепер Бобровицького району Чернігівської області). Походить зі старовинного козацького роду (його пращур, за родинним переказом, був полковником у Богдана Хмельницького). Батько майбутнього поета був сільським дяком — вчителем «школи грамоти». Змалку виявив хист до музики, малювання і віршування.

В 1900—1907 рр. навчався в Чернігівському духовному училищі (бурсі), в 1907—1913 — в Чернігівській духовній семінарії. Згодом, навчаючись у Київському комерційному інституті, працював у газеті «Рада». На цей час припало його ознайомлення з новітнім українським мистецтвом, особисте знайомство з найвідомішими його представниками. В 1913—1914 рр. — у редакції ліберального україномовного журналу «Світло», а після його закриття — в Чернігівському статистичному бюро.

У 1916—1917 рр. — помічник хормейстера в українському театрі М.К.Садовського. 1920 року подорожував із капелою К.Стеценка «Думка» Правобережною Україною від Києва до Одеси. Того ж року організував хор (з 1921 р. — Капела-студія імені М.Леонтовича), з яким виступав до 1923 року.

З 1923 по 1934 рік — співредактор журналу «Червоний шлях» (Харків). Входить до заснованої 1923 р. Спілки пролетарських письменників України «Гарт».

Павло Тичина хронологічна таблиця

ДатаПодія
23 січня 1891Народився у селі Піски Козелецького повіту Чернігівської губернії (тепер Бобровицького району Чернігівської області). Походить зі старовинного козацького роду (його пращур, за родинним переказом, був полковником у Богдана Хмельницького). Батько майбутнього поета був сільським дяком — вчителем «школи грамоти». Змалку виявив хист до музики, малювання і віршування.
1900-1907Навчався в Чернігівському духовному училищі.
1906«Сине небо закрилося…»
1907-1913Навчався в Чернігівській духовній семінарії. Згодом, навчаючись у Київському комерційному інституті, працював у газеті «Рада».
1912«Ви знаєте, як липа шелестить»
1913-1914Працював у редакції ліберального україномовного журналу «Світло», а після його закриття — в Чернігівському статистичному бюро.Тичина опублікував три оповідання — «Спокуса»,«Богословіє»,«На ріках вавілонських».
1916-1917Помічник хормейстера в українському театрі М.К.Садовського.
1918Закінчив першу свою книгу поезій «Сонячні кларнети»
1920Подорожував із капелою К.Стеценка «Думка» Правобережною Україною від Києва до Одеси. «Замість сонетів і октав».Збірка «Плуг».
1921«В космічному оркестрі»
1923-1934Співредактор журналу «Червоний шлях» (Харків). Входить до заснованої Спілки пролетарських письменників України «Гарт».Поема-симфонія (чи віршована трагедія) «Сковорода».Тичина створює поему «Прометей».
1924«Вітер з України»
1926Взяв активну участь у створенні ВАПЛІТЕ.
1929Дійсний член Академії наук Української РСР
1931Збірка «Чернігів»
1936-1939Очолює Інститут літератури АН УРСР.
1938«Чуття єдиної родини», «Пісня молодості».
1941Лауреат Державної премії СРСР. «Сталь і ніжність».«Ми йдемо на бій».
1942«Перемагать і жить!», «Тебе ми знищим — чорт з тобою».
1943«День настане»
1943-1948Міністр освіти УРСР.
1947Член-кореспондент Болгарської АН, доктор філології.
1949«Живи, живи, красуйся!», «І рости, і діяти»
1953«Могутність нам дана»
1953-1959Голова Верховної Ради УРСР, заступник голови Ради Національностей ВР УРСР, член багатьох товариств, комітетів, президій, кавалер орденів і медалей.
1954«На Переяславській Раді»
1957«Ми свідомість людства»
1958«Дружбою ми здружені»
1959«До молоді мій чистий голос»
1960«Батьківщині могутній», «Зростай, пречудовий світе»
1961«Комунізму далі видні»
1962Лауреат Державної премії УРСР імені Т.Г.Шевченка
1963«Тополі арфи гнуть»
1964«Срібної ночі»
1967Отримав звання Герой Соціалістичної Праці.
16 вересня 1967Помер в Києві. Похований П.Г.Тичина на Байковому кладовищі.

Біографії

Розділи

Посилання

Рейтинг: 5 - 5 Голосов