Павло Тичина хронологічна таблиця
| Ім’я при народженні | Павло Григорович Тичинін |
| Народився | 11 (23) січня 1891 Піски, Щаснівська волость, Козелецький повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія |
| Помер | 16 вересня 1967 (76 років) Київ, Українська РСР, СРСР |
| Громадянство | СРСР, УНР, Російська імперія (до 1917 року) |
| Діяльність | поет, перекладач, публіцист, літературознавець |
| Жанр | вірш, поема, нарис, оповідання |
| Поховання | Байкове кладовище |
Павло Тичина народився 27(15) січня 1891 р. у селі Піски Козелецького повіту Чернігівської губернії (тепер Бобровицького району Чернігівської області). Походить зі старовинного козацького роду (його пращур, за родинним переказом, був полковником у Богдана Хмельницького). Батько майбутнього поета був сільським дяком — вчителем «школи грамоти». Змалку виявив хист до музики, малювання і віршування.
В 1900—1907 рр. навчався в Чернігівському духовному училищі (бурсі), в 1907—1913 — в Чернігівській духовній семінарії. Згодом, навчаючись у Київському комерційному інституті, працював у газеті «Рада». На цей час припало його ознайомлення з новітнім українським мистецтвом, особисте знайомство з найвідомішими його представниками. В 1913—1914 рр. — у редакції ліберального україномовного журналу «Світло», а після його закриття — в Чернігівському статистичному бюро.
У 1916—1917 рр. — помічник хормейстера в українському театрі М.К.Садовського. 1920 року подорожував із капелою К.Стеценка «Думка» Правобережною Україною від Києва до Одеси. Того ж року організував хор (з 1921 р. — Капела-студія імені М.Леонтовича), з яким виступав до 1923 року.
З 1923 по 1934 рік — співредактор журналу «Червоний шлях» (Харків). Входить до заснованої 1923 р. Спілки пролетарських письменників України «Гарт».
Павло Тичина хронологічна таблиця
| Дата | Подія |
|---|---|
| 23 січня 1891 | Народився у селі Піски Козелецького повіту Чернігівської губернії (тепер Бобровицького району Чернігівської області). Походить зі старовинного козацького роду (його пращур, за родинним переказом, був полковником у Богдана Хмельницького). Батько майбутнього поета був сільським дяком — вчителем «школи грамоти». Змалку виявив хист до музики, малювання і віршування. |
| 1900-1907 | Навчався в Чернігівському духовному училищі. |
| 1906 | «Сине небо закрилося…» |
| 1907-1913 | Навчався в Чернігівській духовній семінарії. Згодом, навчаючись у Київському комерційному інституті, працював у газеті «Рада». |
| 1912 | «Ви знаєте, як липа шелестить» |
| 1913-1914 | Працював у редакції ліберального україномовного журналу «Світло», а після його закриття — в Чернігівському статистичному бюро.Тичина опублікував три оповідання — «Спокуса»,«Богословіє»,«На ріках вавілонських». |
| 1916-1917 | Помічник хормейстера в українському театрі М.К.Садовського. |
| 1918 | Закінчив першу свою книгу поезій «Сонячні кларнети» |
| 1920 | Подорожував із капелою К.Стеценка «Думка» Правобережною Україною від Києва до Одеси. «Замість сонетів і октав».Збірка «Плуг». |
| 1921 | «В космічному оркестрі» |
| 1923-1934 | Співредактор журналу «Червоний шлях» (Харків). Входить до заснованої Спілки пролетарських письменників України «Гарт».Поема-симфонія (чи віршована трагедія) «Сковорода».Тичина створює поему «Прометей». |
| 1924 | «Вітер з України» |
| 1926 | Взяв активну участь у створенні ВАПЛІТЕ. |
| 1929 | Дійсний член Академії наук Української РСР |
| 1931 | Збірка «Чернігів» |
| 1936-1939 | Очолює Інститут літератури АН УРСР. |
| 1938 | «Чуття єдиної родини», «Пісня молодості». |
| 1941 | Лауреат Державної премії СРСР. «Сталь і ніжність».«Ми йдемо на бій». |
| 1942 | «Перемагать і жить!», «Тебе ми знищим — чорт з тобою». |
| 1943 | «День настане» |
| 1943-1948 | Міністр освіти УРСР. |
| 1947 | Член-кореспондент Болгарської АН, доктор філології. |
| 1949 | «Живи, живи, красуйся!», «І рости, і діяти» |
| 1953 | «Могутність нам дана» |
| 1953-1959 | Голова Верховної Ради УРСР, заступник голови Ради Національностей ВР УРСР, член багатьох товариств, комітетів, президій, кавалер орденів і медалей. |
| 1954 | «На Переяславській Раді» |
| 1957 | «Ми свідомість людства» |
| 1958 | «Дружбою ми здружені» |
| 1959 | «До молоді мій чистий голос» |
| 1960 | «Батьківщині могутній», «Зростай, пречудовий світе» |
| 1961 | «Комунізму далі видні» |
| 1962 | Лауреат Державної премії УРСР імені Т.Г.Шевченка |
| 1963 | «Тополі арфи гнуть» |
| 1964 | «Срібної ночі» |
| 1967 | Отримав звання Герой Соціалістичної Праці. |
| 16 вересня 1967 | Помер в Києві. Похований П.Г.Тичина на Байковому кладовищі. |
