Іван Франко хронологічна таблиця

Іван Франко біографія

Ім’я при народженніІван Франко, 1898 р.
ПсевдоФранко, 1898 р.
Псевдо Джеджалик, Мирон, Мирон Сторож, Мирон Ковалишин, Руслан, Іван Живий, Невідомий, Не-Давид, Не-Теофраст, Nonseverus, Vivus, Марко В-а, Один з молодіжи, Один з русинів міста Львова, І. Ф., Ів. Фр., I. F., Iw. Fr., Ккк й ін. – усього близько сотні
Народився27 серпня 1856
Нагуєвичі, Дрогобицький повіт, Самбірський округ, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія, Німецький союз
Помер28 травня 1916[ (59 років)
Львів, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорська імперія
Діяльністьписьменник, поет, публіцист, філософ, політичний діяч, громадський діяч, мовознавець, літературознавець, економіст, етнограф, перекладач
Жанрвірш, повість, роман, новела, оповідання, п’єса

Іван Якович Франко (27 серпня 1856, с. Нагуєвичі — 28 травня 1916, Львів, Австро-Угорщина) — видатний український письменник, поет, публіцист, перекладач, науковець, громадський і політичний діяч. Доктор філософії (1893), дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (1899), почесний доктор Харківського університету (1906).

Іван рано залишився сиротою: батько помер, коли хлопчикові було одинадцять років, а шістнадцятирічним утратив матір.

Закінчивши гімназію, він вступив до Львівського університету. Його власний творчий доробок на той час становив: збірку віршів, поеми — одна написана німецькою, інша польською мовами, переклади давньогрецьких творів, давньоруського «Слова про Ігорів похід» і декілька глав Біблії. До речі, це неповний перелік надбань юнака.

Найвідоміші твори: поетичні збірки «З вершин і низин», «Зів’яле листя», поема «Мойсей», повість «Захар Беркут», драма «Украдене щастя».

Упродовж своєї більш ніж 40-літньої творчої активності Франко надзвичайно плідно працював як оригінальний письменник (поет, прозаїк, драматург) і перекладач, літературний критик і публіцист, багатогранний науковець — літературо-, мово-, перекладо- й мистецтвознавець, етнолог і фольклорист, історик, соціолог, політолог, економіст і філософ.

Іван Франко хронологічна таблиця

ДатаПодія
27 серпня 1856Іван Якович Франко народився у підгірському виселку Нагуєвичі Дрогобицького повіту в родині сільського коваля.
1862–1864Навчався спочатку в школі села Ясениця-Сільна.
1864-1867Потім у так званій нормальній школі при василіянському монастирі Дрогобича.
1871Франко написав свій перший вірш про смерть батька.
1872У молодого гімназиста померла і мати, яку він дуже любив.
1874Вірш «Народна пісня»
Влітку 1874І. Франко подорожує вперше самостійно по Підкарпаттю.
26 липня 1875Закінчив Дрогобицьку гімназію.
Восени 1875Вступає на філософський факультет Львівського університету. Повість «Петрії і Довбущуки».
1878Разом з Михайлом Павликом засновує часопис «Громадський Друг», який після конфіскації виходив під назвами «Дзвін» і «Молот».«Каменярі».
1880Франка вдруге заарештовують, обвинувачуючи в підбурюванні селян проти влади. Після тримісячного ув’язнення Франко перебував під наглядом поліції, був змушений припинити навчання в університеті.«Вічний революціонер»,«Не пора…».
1881Франко став співвидавцем часопису «Світ». Повісті «Boa constrictor», «Борислав сміється».
1882Працював у редакції часопису «Зоря». Повість «Захар Беркут».
1883–1885Працював у газеті «Діло».
1886Познайомився зі своєю майбутньою дружиною Ольгою Хоружинською, у травні взяв з нею шлюб у Павлівській церкві Колеґії Павла Галагана. Одруження Франка-галичанина з «українкою» сприймалося тодішніми киянами як уособлення духовної і політичної єдности Західної та Східної України.
1887–1897Був довголітнім співробітником польської газети «Kurjer Lwowski».Збірка «З вершин і низин».
1888Франко деякий час працював у часописі «Правда».
1889Зв’язки з наддніпрянцями спричинили третій арешт письменника.
1890За підтримки Михайла Драгоманова Франко став співзасновником Русько-Української Радикальної Партії, підготував для неї програму,
1893Соціально-психологічна драма «Украдене щастя».
1890–1895Разом з Михайлом Павликом видавав півмісячник «Народ».Віршована історична драма «Сон князя Святослава».
1896Збірка «Зів’яле листя».
1897Збірка «Мій Ізмарагд».
1897-1898Радикальна Партія висувала Франка на посла віденського парламенту й галицького сейму, але — через виборчі маніпуляції адміністрації, провокації ідеологічних та політичних супротивників — без успіху.
1899В Радикальній Партії почалась криза, Франко спільно з народовцями заснував Національно-Демократичну Партію.
1900Збірка «Із днів журби»
1904Полишив активну участь у політичному житті.
1905Поема «Мойсей».
В «Одвертому листі до галицької української молодежі» Франко писав: «Ми мусимо навчитися чути себе українцями — не галицькими, не буковинськими, а українцями без соціальних кордонів…»
1906Програмова збірка «Semper tiro».
1908Cтан здоров’я Франка значно погіршився, однак він продовжував працювати до кінця свого життя.
1910«Нарис історії українсько-руської літератури».
1911«Давнє і нове».
1913«Студії над українськими народними піснями».Вся Україна святкувала сорокарічний ювілей літературної праці Франка.
28 травня 1916Помер Іван Франко у Львові. Через два дні відбулось кількатисячне урочисте прощання на Личаківському цвинтарі. Спочатку письменника поховали у чужому склепі (родини Мотичинських), через 5 років домовина з прахом Франка (розпізнана з допомогою Ольги Роздольської) була перенесена в окрему могилу, відому своїм пам’ятником (споруджено 1933-го року), на якому Франко-каменяр «лупає сю скалу».

Біографії

Розділи

Посилання

Рейтинг: 5 - 5 Голосов