Іван Франко хронологічна таблиця
| Ім’я при народженні | Іван Франко, 1898 р. |
| Псевдо | Франко, 1898 р. Псевдо Джеджалик, Мирон, Мирон Сторож, Мирон Ковалишин, Руслан, Іван Живий, Невідомий, Не-Давид, Не-Теофраст, Nonseverus, Vivus, Марко В-а, Один з молодіжи, Один з русинів міста Львова, І. Ф., Ів. Фр., I. F., Iw. Fr., Ккк й ін. – усього близько сотні |
| Народився | 27 серпня 1856 Нагуєвичі, Дрогобицький повіт, Самбірський округ, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія, Німецький союз |
| Помер | 28 травня 1916[ (59 років) Львів, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорська імперія |
| Діяльність | письменник, поет, публіцист, філософ, політичний діяч, громадський діяч, мовознавець, літературознавець, економіст, етнограф, перекладач |
| Жанр | вірш, повість, роман, новела, оповідання, п’єса |
Іван Якович Франко (27 серпня 1856, с. Нагуєвичі — 28 травня 1916, Львів, Австро-Угорщина) — видатний український письменник, поет, публіцист, перекладач, науковець, громадський і політичний діяч. Доктор філософії (1893), дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (1899), почесний доктор Харківського університету (1906).
Іван рано залишився сиротою: батько помер, коли хлопчикові було одинадцять років, а шістнадцятирічним утратив матір.
Закінчивши гімназію, він вступив до Львівського університету. Його власний творчий доробок на той час становив: збірку віршів, поеми — одна написана німецькою, інша польською мовами, переклади давньогрецьких творів, давньоруського «Слова про Ігорів похід» і декілька глав Біблії. До речі, це неповний перелік надбань юнака.
Найвідоміші твори: поетичні збірки «З вершин і низин», «Зів’яле листя», поема «Мойсей», повість «Захар Беркут», драма «Украдене щастя».
Упродовж своєї більш ніж 40-літньої творчої активності Франко надзвичайно плідно працював як оригінальний письменник (поет, прозаїк, драматург) і перекладач, літературний критик і публіцист, багатогранний науковець — літературо-, мово-, перекладо- й мистецтвознавець, етнолог і фольклорист, історик, соціолог, політолог, економіст і філософ.
Іван Франко хронологічна таблиця
| Дата | Подія |
|---|---|
| 27 серпня 1856 | Іван Якович Франко народився у підгірському виселку Нагуєвичі Дрогобицького повіту в родині сільського коваля. |
| 1862–1864 | Навчався спочатку в школі села Ясениця-Сільна. |
| 1864-1867 | Потім у так званій нормальній школі при василіянському монастирі Дрогобича. |
| 1871 | Франко написав свій перший вірш про смерть батька. |
| 1872 | У молодого гімназиста померла і мати, яку він дуже любив. |
| 1874 | Вірш «Народна пісня» |
| Влітку 1874 | І. Франко подорожує вперше самостійно по Підкарпаттю. |
| 26 липня 1875 | Закінчив Дрогобицьку гімназію. |
| Восени 1875 | Вступає на філософський факультет Львівського університету. Повість «Петрії і Довбущуки». |
| 1878 | Разом з Михайлом Павликом засновує часопис «Громадський Друг», який після конфіскації виходив під назвами «Дзвін» і «Молот».«Каменярі». |
| 1880 | Франка вдруге заарештовують, обвинувачуючи в підбурюванні селян проти влади. Після тримісячного ув’язнення Франко перебував під наглядом поліції, був змушений припинити навчання в університеті.«Вічний революціонер»,«Не пора…». |
| 1881 | Франко став співвидавцем часопису «Світ». Повісті «Boa constrictor», «Борислав сміється». |
| 1882 | Працював у редакції часопису «Зоря». Повість «Захар Беркут». |
| 1883–1885 | Працював у газеті «Діло». |
| 1886 | Познайомився зі своєю майбутньою дружиною Ольгою Хоружинською, у травні взяв з нею шлюб у Павлівській церкві Колеґії Павла Галагана. Одруження Франка-галичанина з «українкою» сприймалося тодішніми киянами як уособлення духовної і політичної єдности Західної та Східної України. |
| 1887–1897 | Був довголітнім співробітником польської газети «Kurjer Lwowski».Збірка «З вершин і низин». |
| 1888 | Франко деякий час працював у часописі «Правда». |
| 1889 | Зв’язки з наддніпрянцями спричинили третій арешт письменника. |
| 1890 | За підтримки Михайла Драгоманова Франко став співзасновником Русько-Української Радикальної Партії, підготував для неї програму, |
| 1893 | Соціально-психологічна драма «Украдене щастя». |
| 1890–1895 | Разом з Михайлом Павликом видавав півмісячник «Народ».Віршована історична драма «Сон князя Святослава». |
| 1896 | Збірка «Зів’яле листя». |
| 1897 | Збірка «Мій Ізмарагд». |
| 1897-1898 | Радикальна Партія висувала Франка на посла віденського парламенту й галицького сейму, але — через виборчі маніпуляції адміністрації, провокації ідеологічних та політичних супротивників — без успіху. |
| 1899 | В Радикальній Партії почалась криза, Франко спільно з народовцями заснував Національно-Демократичну Партію. |
| 1900 | Збірка «Із днів журби» |
| 1904 | Полишив активну участь у політичному житті. |
| 1905 | Поема «Мойсей». В «Одвертому листі до галицької української молодежі» Франко писав: «Ми мусимо навчитися чути себе українцями — не галицькими, не буковинськими, а українцями без соціальних кордонів…» |
| 1906 | Програмова збірка «Semper tiro». |
| 1908 | Cтан здоров’я Франка значно погіршився, однак він продовжував працювати до кінця свого життя. |
| 1910 | «Нарис історії українсько-руської літератури». |
| 1911 | «Давнє і нове». |
| 1913 | «Студії над українськими народними піснями».Вся Україна святкувала сорокарічний ювілей літературної праці Франка. |
| 28 травня 1916 | Помер Іван Франко у Львові. Через два дні відбулось кількатисячне урочисте прощання на Личаківському цвинтарі. Спочатку письменника поховали у чужому склепі (родини Мотичинських), через 5 років домовина з прахом Франка (розпізнана з допомогою Ольги Роздольської) була перенесена в окрему могилу, відому своїм пам’ятником (споруджено 1933-го року), на якому Франко-каменяр «лупає сю скалу». |
