Друкувати
Перебрався наш козак
Якось за границю
Та й, на лихо, завернув
В турецьку каплицю.

Протиснувся наперед,
Роздивився всюди.
Хоче вийти — та біда:
Стиснулися люди.

А перед тим неборак
Із’їв якось сала.
I тут його, на біду,
С… розібрала.

Tepпів, бідний, доки міг,
Аж піт з нього лився.
Далі — тарах, неборак,
В штани вгатилився.

Замовчали вci попи
Турки закричали
I над бідним козаком
Палаші підняли.

Але козак — не промах,
Вдарився у груди.
“Ваш великий,— каже,— бог!
Послухайте, люди!

Як турецький сильний бог —
Так правду говорю,
Що вже piк тому, як я
Не йшов до надвору.

I де вже я не ходив,
Де вже не молився,
Але, видно, жоден бог
Не змилосердився.

Ото тілько їден ваш
Перед цілим людом
Живо й раптом показав
Святе своє чудо!”

Заплескали вci попи,
Турки закричали
I заклепані штани
3 козака ізняли

I повішали якраз
Посеред каплиці,
А козака провели
3 грішми до границі.
29 июня

Рейтинг