Якось за границю
Та й, на лихо, завернув
В турецьку каплицю.
Протиснувся наперед,
Роздивився всюди.
Хоче вийти — та біда:
Стиснулися люди.
А перед тим неборак
Із’їв якось сала.
I тут його, на біду,
С… розібрала.
Tepпів, бідний, доки міг,
Аж піт з нього лився.
Далі — тарах, неборак,
В штани вгатилився.
Замовчали вci попи
Турки закричали
I над бідним козаком
Палаші підняли.
Але козак — не промах,
Вдарився у груди.
“Ваш великий,— каже,— бог!
Послухайте, люди!
Як турецький сильний бог —
Так правду говорю,
Що вже piк тому, як я
Не йшов до надвору.
I де вже я не ходив,
Де вже не молився,
Але, видно, жоден бог
Не змилосердився.
Ото тілько їден ваш
Перед цілим людом
Живо й раптом показав
Святе своє чудо!”
Заплескали вci попи,
Турки закричали
I заклепані штани
3 козака ізняли
I повішали якраз
Посеред каплиці,
А козака провели
3 грішми до границі.
29 июня
