Так ввійшов він в ліс. Здибає лева. Так питається його: «Що ти, синку, за єден?» А той каже: «Я лев». Циган відказує: «А я пролев!» Так лев налякався і просить пролева до свого обійстя. Той приходить до нього. Так лев каже: «Ну, пане пролев! Будем тепер господарювати. Беріть, там єсть в сінях відра залізні, а на долині — вода, то ідіть та й принесіть; бо будем щось варити їсти».
Вийшов циган до сіней. Як спробував єдно відро, но тільки що міг піднести. Так виніс він перше єдно, а послі друге надвір, і так пустив з гори. А вони покачалися аж на долину до кирниці. Послі взяв городника і зачав обкопувати кирницю. Так лев чекає довго на воду. Пішов сам, зобачив та й питається: «Що ви робите, пане пролев?» А тот каже: «А що ж? Хочу обкопати кирницю і зовсім взяти, бо я такою дурницею не став тобі носити». Лев каже: «Дайте спокій! Бо то треба іще і потім! Води я вже сам принесу, а ви ідіть до хати та й подивіться до печі, бо, подобно-сь, треба буде іще дров».
Так приніс лев води, а йому каже: «Ідіть, пане пролев, вирвіть в лісі з кілька дубчаків та й принесіть». А тот пішов. Подумавши, зачав з липи лико дерти, зв’язувати докупи і зачав обсновувати ліс, зайнявши добрий кавалок. Так лев чекав, нарешті сам пішов. Дивиться, що він робить, та й каже: «Що ви, пане пролев, робите?» — «От, обсную з половину лісу, ту завдаси мені на плечі, та й занесу до хати. Бо я тобі раз казав, що я дурниці тобі не буду носити!» Так лев каже: «Дайте спокій! Не можна так багато лісу брати відразу! Але ідіть додому на обору до волів. Которий віл на вас буде дивиться, того кулаком забийте, а я вже сам принесу дров».
Той знов циган думає: «Як ту кулаком вола забити?!» Але приходить на обору — аж всі воли повитріщали очі на нього, бо іще чоловіка не бачили. Так став циган і дивиться. А послі іде до лева і каже: «Чуєш?! Всі воли дивляться на мене. Я всі поб’ю». А тот каже: «Не можна, бо посмердяться!» Так циган каже: «То йди сам забий і принеси! Що я за дурницею буду ходити».
Пішов лев, забив і приніс. Тим часом вставив в котлі половину вола варити. А той собі кусок печені вирізав і спік. Прийшлося їсти — так лев дуже багато їв. А той мав з собою хліб, муки трохи, сиру і солонини; так взяв кусок печені і хліба кавалок та й наївся. А тот лев питається його: «Чого ви так дуже трошки їсте?» А він каже: «Якби я так їв як ти, то би-м таку силу мав, щоби мене земля не зносила». Так лев сам собі не довіряв і думає: «Як би тільки його збутися?» Та й каже: «Пане пролев! Ниньки спочиваймо, а завтра будем пробуватися сили, котрий з нас сильніший?» А циган каже: «Добре! Але як же ми будем ся пробувати? Може, обидва будем ся бороти? То добре!» А лев каже: «Єсть камінь; которий з нас двох лучче його потисне, то той сильніший». Так циган думає собі, що буде кепсько, але припоминав собі, що він має муку, сир і солонину.
Так на другий день лев встав ранесенько, запалив в печі і зачав варити їсти, щоби лучча сила була. А циган замісив тісто і наліпив пирогів, а обмішав з солониною добре, що аж плавали пироги по солонині… Так що з’їв, то з’їв, а решту поховав в рукави, так що лев не бачив.
Так понаїдавшися, пішли до того каменя. Так каже циган: «Ну, тисни ти! А я послі буду!» Так лев як потиснув, так аж виступила з каменя роса. А циган дивиться та й каже: «То ти такий сильний? А дивись-но, я як!»
Сперся циган рукавом на камінь. Як притисне пироги з солониною, аж виступила тлустість з солонини із сиром. Та й каже: «А що, леве? Як тобі здається?»
А лев задумався і налякався. Думає собі: «Пролев мене задушить, а сам буде жити на моїм господарстві». Так каже до нього: «Пане пролев! Що ви за теє хочете, щоб ви собі пішли додому?» А циган каже: «Дай мені півкорця рублів, то вступлюся тобі». Так лев єдного разу бачив, як єден багач в лісі закопував. Пішов, викопав та й дає йому. А циган каже: «Ти знаєш, що я дурниці не буду тобі носив! Занеси мені!»
Так лев взяв на плечі і несе. А як було близько додому, так він каже до лева: «Пам’ятай: як тільки принесеш додому, так на подвір’ї кидай. Бо як пролевенята вибіжать, то роздеруть тебе!»
Так діти вибігли напротів цигана, — а тот (лев) кинув грішми, а сам в ноги!
І так зосталися циганові гроші.
