Друкувати

Апостроф правила вживання та написання в Українській мові

Апостроф ставиться перед: я, ю, є, ї, що позначають два звуки [й + а; й + у; й + е; й + і], для позначення роздільної вимови твердих приголосних у таких випадках:

  1. Після б, п, в, м, ф: б’є, в’ється, в’ялий, п’ють, м’ятний, солов’ї, кав’ярня, полум’яний, пам’ять, Прип’ять, торф’яний.
  2. Після твердого р у кінці складу: пір’я, сузір’я, матір’ю, бур’ян, у Причорномор’ї.
  3. Після к в імені Лук’ян і похідних від нього словах: Лук’яненко, Лук’янівка, Лук’янов.
  4. Після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний: без’язикий, від’їхати, з’ясувати, об’єднаний, під’їзд, возз’єднання, між’ярусний, пів’яблука, дит’ясла.

Апостроф не ставиться перед я, ю, є:

  1. Після б, п, в, м, ф, якщо перед ним стоїть приголосний (крім р), який належить до кореня: дзвякнути, мавпячий, морквяний, святкувати, тьмяний, цвях, свято, духмяний, але черв’як, верб’я, торф’яний.
  2. Після р на початку складу (я, ю, є позначають м’якість звука [р]): буря, буряк, борються, гарячий, дрючок, крюк, моряк, рябий, рясний, рятувати, Рєпін.

Для позначення на письмі твердої вимови приголосних перед буквами я, ю, є, ї вживають апостроф. Він вказує, що буквами я, ю, є позначено два звуки. У словах, де я, ю, є позначають м’якість попереднього приголосного, апостроф не ставлять.

Зміст:

Слова з апострофом: приклади вживання та написання

ад’юнкт, ад’ютант
бур’ян, б’ю, без’ядерний.
від’їзд, верхів’я, в’язати (в’язання), в’яз, в’язка, від’ємний
дерев’яний, довір’я, дев’ять, двох’ярусний, дит’ясла.
з’їсти, з’їзд, здоров’я, зв’язок, з’єднати, з’їхати, з’явитися, з’ясувати, зв’ялити,
м’ята, м’ясо, м’яч, м’який, міжгір’я, Мар’яна, м’язи
кав’ярня, кур’єр, кам’яний, комп’ютер, кон’юнктура, кров’ю
інтерв’ю, ін’єкція, прем’єр, подвір’я; п ‘ять, під’їхати, пів’яблука. п’ятнадцять, подвір’я, п’єса, п’єдестал, пам’ятний, підв’ялити, пір’їна, підв’язати, пуп’янок, полум’я, полум’яний торф’яний, трьох’ярусний, трав’янистий, Лук ‘янівка; львів’янин, любов’ю, лев’яча роз’яснити, розв’ючувати, рум’яний, розм’якшити, роз’їхатися, риб’ячий об’єднати (об’єднання), об’їжджати, обов’язок, обм’яклий, об’єкт,
сором’язливий, слов’яни, сім’я, солов’їний, сузір’я, сурм’яний
харків’янин, чотирьох’ярусний, черв’як ув’язнення

Правила переносу слiв з апострофом

  1. Слова з рядка в рядок переносимо по складах: не-за-леж-нiсть, вiд-ро-джен- ня. Односкладовi слова для переносу не дiлимо: клуб, спорт, з’ïзд, крик, метр.
  2. Буквосполуки дж, дз означають один звук i при переносi не розриваються: хо-джу, ґу-дзик (а не ходжу, iуд-зик) Якщо дж, дз не становлять одного звука (коли д належить до префiкса, а ж- або з — до кореня), то ïх слiд розривати: над-зоряний, пiдживлювати, над-звуковий (а не на-дзоряний, пiдживлювати, на- дзвуковий). Буквосполуки йо, ьо при переносi також не треба розривати* синьо-го, ма-йор (а не синь-ого, май-ор).
  3. При подвоєннi приголосних одну лiтеру залишаємо, а другу переносимо в наступний рядок: за- кон-ний, розрiс-ся В iменниках з подовженим приголосним перед я i в похiдних вiд них перенос можливий двоякий: знан-ня i зна-ння; облич-чя i обли-ччя, жи-ття i жит-тя.
  4. Не можна залишати в попередньому рядку i переносити в наступний одну лiтеру, хоч вона i позначає один склад: акаде-мiя, Яре- ма, ялин-ка (а не а- кадемi-я, Я-рема, я-линка). Через те не переносимо слова типу: алея, миє, овес, яма. Не вiдриваємо вiд попередньоï лiтери при переносi: м’який знак, апостроф, й: низь-кий, бур’-ян, баii-ка.
  5. Не розриваємо при переносi iнiцiали й прiзвища, а також рiзнi абревiатури: Т. Г. Шевченко (а не Т. /’. //Шевченко), АЕС, ЛАЗ-105, УАПЦ.
  6. Не розриваємо при переносi односкладовi префiкси перед приголосними: над-мiрний, най-бiльшиii (а не на-дмiрний, на- йбiльший). Кiлькаскладовi префiкси при переносi можна розривати* пе-ре-працювапш, че-рез-смужжя.
  7. Коли корінь починається на голосний, то перенос здійснюємо довільно: ро-зора́ти, роз-ора́ти, ро-зо-ра́ти; бе-зупи́нно, без-упи́нно, безу-пи́нно, але коли на приголосний, то від кореня його не відриваємо: до-зрівати (а не доз-рівати), ви́-правдання (а не ви́п-равдання).
  8. При переносі складних слів не можна залишати в кінці рядка початкову частину другої основи, якщо вона не становить складу: багато-ступі́нчастий (а не багатос-тупі́нчастий), восьми-гра́нний (а не восьмиг-ра́нний), далеко-схі́дний (а не далекос-хі́дний).
  9. В iнших випадках слова переносимо з рядка в рядок довiльно: вес-на, ве-сна, пе-ре-вiр-ка, пе-ре-т- рка, сес-тра, сест-ра.
  10. Не можна переносити в наступний рядок роздiловi знаки (крiм тире), дужку або лапки, що закривають попереднiй рядок, скороченi назви мiр вiд цифр, до яких вони належать (1991 р., а не 1991 // /?.; 20 сл/, а не 20 // см).

Як поставити апостроф?

– в українській розкладці клавіш, починаючи з версії Vista, апостроф на клавіатурі знаходиться ліворуч від клавіші 1, угорі над Tab;

– перейти на англійську розкладку, натиснути ‘ (українська «є») і, інколи, пробіл;

– використати комбінацію Alt+39 чи Alt+0146 (натискаємо лівий Alt і, не відпускаючи, послідовно натискаємо 3 і 9 або 0146 на цифровому (правому) блоці клавіатури (обов’язково має бути включено NumLock)).

"Слова з апострофом" Слова з апострофом в Українській мові

Слова іншомовного походження з апострофом

Апостроф у словах іншомовного походження та похідних від них пишеться перед я, ю, є, ї:
а) Після приголосних б, п, в, м, ф, г, ґ, к, х, ж, ч, ш, р: б’єф, комп’ютер, п’єдестал, інтерв’ю, прем’єр, торф’яний, к’янті, миш’як, кар’єра; П’ємонт, П’яченца, Рив’єра, Ак’яб, Іх’ямас; Барб’є, Б’єрнсон, Б’юкенен, Женев’єва, Ф’єзоле, Монтеск’є, Руж’є, Фур’є.
б) Після кінцевого приголосного в префіксах: ад’юнкт, ад’ютант, ін’єкція, кон’юнктура.
Апостроф не пишеться:
Коли я, ю позначають пом’якшення попереднього приголосного перед а, у: бязь; бюджет, бюро, пюпітр, мюрид, фюзеляж, кювет, рюкзак, рюш; Барбюс, Бюффон, Вюртемберг, Мюллер, Гюго, Рюдберг.
винятки: ад’ютант, кон’юнктивіт, кон’юнктура, ін’єкція.

Апостроф у прізвищах

Апостроф пишеться після губних, задньоязикових і р перед я, ю, є, ї: Аляб’єв, Ареф’єв, Водоп’янов, В’яльцева, Григор’єв, Захар’їн, Луб’янцев, Лук’янов, Пом’яловський, Прокоф’єв, Юр’єв; перед йо апостроф не пишеться: Воробйов, Соловйов. Примітка. Коли я, ю означають сполучення пом’якшеного приголосного з а, у, то апостроф перед ними не пишеться: Бядуля, Пясецький, Рюмін.

Скорочена частка д та ірландська частка о пишуться з власними іменами через апостроф: Д’Аламбер, Д’Артаньян, Д’Обіньє; О’Генрі, О’Кейсі, О’Коннейль.

10 слів з апострофом: приклади

приклад 1
П ‘ять, торф’яний, здоров’я, м’ясо, зв’язок, сім’я, бур’ян, кур’єр, по-двір ‘я;під’їхати, з’єднати, з’їхати, роз’яснити, об’єднати, трьох’ярусний, пів’яблука.

приклад 2
любов’ю, морквяний, п’єса, п’єдестал, зоря, міжгір’я, з’явитися, пам’ятний, буряк, священний, харків’янин, верхів’я, рядок, Мар’яна, в’язання, пів’яблука, обов’язок, м’язи,трав’янистий, слов’яни, дит’ясла, з’ясувати, об’єднання

20 слів з апострофом: приклади

м’ясо, м’яч, Мар’яна, інтер’ю, торф’яний, трьох’ярусний, львів’янин, любов’ю, лев’яча, харків’янин, ув’язнення, черв’як, слов’яни, сім’я, солов’їний, об’єднати, рум’яний, обм’яклий, об’єкт, пуп’янок.

Слова з апострофом після префікса: приклади

б’ється, від’їхати,
в’їзд, з’їзд, з’єднати, з’iхати,
з’юрмитись, з’їсти, з’ясували, під’їхати,
пiв’яблука, під’ їзд, п’ється, під’їздити,
об’єднати, об’їзд,
роз’яснити, роз’їзд, роз’єднати, роз’їхались.

Апостроф у географічних назвах

Апостроф пишеться в географічних назвах після губних (м, п, б, ф, в), задньоязикових (ґ, к, х) і р, а також після префіксів, що закінчуються приголосним, перед я, ю, є, ї: В’язники, Дем’янськ, Прокоп’євськ, П’ятигорськ, Ак’яр, Амудар’я, Гур’єв; перед йо апостроф не пишеться: Муравйово. Примітка. Коли я, ю означають сполучення пом’якшеного приголосного з а, у, то апостроф перед ними не пишеться: Вязьма, Кяхта, Крюково, Рязань.

Орфографичний словник слова з апострофом, правила вживання та написання слів з апострофом в Українській мові.

Рейтинг: 4.6 - 16 Голосов