Степан Руданський Гуморески, байки, вірші

Generic selectors
Тільки точні збіги
Пошук у заголовку
Пошук у вмісті
Пошук у публікаціях
Пошук у сторінках
08.05.2019

“Могила” Степан Руданський

В степах, де гриміла Козацькая сила, Від світу-потопу Лежала могила. Лежала могила, Як тая цариця, Що […]
08.05.2019

“Моя смерть” Степан Руданський

Прийшла смерть моя, Легке точиться… Ти мори, маро, Коли хочеться. Я віддам землі Всі кісткі мої, […]
08.05.2019

“Над колискою” Степан Руданський

Спи, дитя моє, ти життя моє! Спи, дитя моє красне! Поки сонечко не запалиться, Поки місяць […]
08.05.2019

“Наука” Степан Руданський

Дочекався я Свого святонька, Виряджала в світ Мене матінка. Виряджала в світ Мати рідная І промовила […]
08.05.2019

“Окуляри” Степан Руданський

Розходився мужичок Аж ґвалт дякувати, Та одна йому біда: Не вмів читати. До аз-буки — так […]
08.05.2019

“Олег — князь Київський” Степан Руданський

I Не у гості, а на кості Ходили козари. Та не пиво ж і їм буде, […]
08.05.2019

“Піп на пущі” Степан Руданський

Начитався піп удовий, Як святії жили, Як то вони по пустинях Господа молили… Та й задумав […]
08.05.2019

“Павло Апостол” Степан Руданський

Україно-Україно, Що ти за то дала, Що старого Апостола Гетьманом обрала?2 Україно-Україно, Що ти заплатила, Що […]
08.05.2019

“Павло Полуботок” Степан Руданський

Полуботку-Полуботку, Наказний гетьмане! А хто ж тобі гетьманськую Булаву дістане? Полуботку-Полуботку, Голубе-соколю! А як же ж […]
08.05.2019

“Пан і Іван у дорозі” Степан Руданський

Ізійшлися пан з Іваном, По світі мандрують… Разом їдять, розмовляють. Разом і ночують… На кождому через […]
08.05.2019

“Пан та Іван в дорозі” Степан Руданський

Побратались пан з Іваном, По світі мандрують, Разом їдять, розмовляють. Разом і ночують… На кожному через […]
08.05.2019

“Переслів’я” Степан Руданський

Спив до дна я прикрий келих За здоров’я долі, І з похмілля моє серце Розривають болі. […]
08.05.2019

“Повій, вітре, на Вкраїну” гумореска Степана Руданського

Повій, вітре, на Вкраїну, Де покинув я дівчину, Де покинув чорні очі… Повій, вітре, з полуночі!.. […]
08.05.2019

“Понизив” Степан Руданський

П’є-гуляє у неділю На коршомці Гарасим; З Гарасимом п’є-гуляє І сусід його Трохим. А обидва стрільці […]
08.05.2019

“Почому дурні” Степан Руданський

“Де бував-пробував? Розкажи, Іване!” “Та вже де не бував, Всюди бував, пане! Був не раз у […]
09.05.2019

“Розумний панич” Степан Руданський

Привіз дідич раз на свята І зі школи сина І не може натішитись, Що вчена дитина. […]
22.04.2019

“Свиня свинею” Степан Руданський Гумореска

Свиня свинею Степан РУДАНСЬКИЙ. 1859 р. Несе мужик у ночовках Додому свячене: Яйця, паску, і ковбаси, […]
08.05.2019

“Співомовки” Степан Руданський

Невеликий обсягом сюжетний вірш гумористично-сатиричного змісту називається співомовкою. Цей жанр ліро-епесу виник на основі віршової обробки […]
08.05.2019

“Старий вовк” гумореска Степана Руданського

Ізнемігся старий Вовк, Ледве що плететься, Аж з ягнятами Вівця На полі пасеться. Ото йде він […]
08.05.2019

“Студент” Степан Руданський пісня

В славнім місті Петербурзі, Недалеко від Неви, Із болота виглядає Хата бідної вдови. Стара хата зо […]
08.05.2019

“Той, що над нами” Степан Руданський

Стоїть козак коло груші Дівку підмовляє. А дівчина, як калина, Полум’ям палає. Зчервоніло повне личко, Відскочили […]
09.05.2019

“Упир” Степан Руданський

I Коло річки, коло Бугу Лужок процвітає, Там Ганнуська-дівчинонька Коров виганяє. Там Ганнуська-дівчинонька Коров виганяє, Русу […]
22.04.2019

“Хмельницький і пани” Степан Руданський Гумореска

Стали колись Хмельницького Ляхи підмовляти, Щоби нашу Україну З Польщею з’єднати.   А Хмельницький їм говорить: […]

Портрет Степан Васильевич РуданскийСтепан Васильович Руданський (25 грудня 1833 (6 січня 1834), с. Хомутинці, нині Калинівського району Вінницької області — 3 травня 1873, Ялта) — український поет, перекладач античної літератури. Автор класичних сатир на міжнаціональну та антиімперську тематику. Професійний лікар.
В Ялті діє Ялтинський НВК № 15 «гімназія-школа-садок» імені Степана Руданського, в якій є Кімната-музей Степана Руданського. Це єдина україномовна школа Ялти.

Творчість Степана Руданського

Вірші Руданський почав писати ще в семінарії в жанрі романтичної балади («Розбійник», «Вечорниці», «Упир», «Розмай» та ін.), в них помітний вплив фольклору й Т.Шевченка. Руданський згодом перейшов до громадянської поезії, засудження кріпацтва («Над колискою». «Не кидай мене»), заклик до праці на ниві рідної культури («Гей, бики!», «До дуба»), звертання до славного минулого свого народу (історичні поеми «Віщий Олег», «Мазепа», «Іван Скоропада», «Павло Полуботок», «Велямін», «Апостол» та ін.).

Руданський, готуючи свої твори до видання, укладав їх у рукописні збірки. Цензура, а також урядові заборони утруднювали й гальмували їх друкування.

Степан руданський вірші – усі свої твори, включаючи й віршовані переклади, Руданський називав «співомовками». «Співомовки» це збірки гумористичних віршів, жартів, приказок і сміховинок про панів, попів, циган, москалів, поляків, жидів, німців, чортів і т. д., зачерпнутих здебільше з уст народу («Пан та Іван в дорозі», «Піп з кропилом», «Баба в церкві», «Циган з хроном», «Вареники», «Хоробрий лях», «Мошко-асесор», «Зайшов німець раз на баль», «Чорт» та ін.).

Термін «Співомовки» закріпив за гуморесками Іван Франко. Гуморески Руданського являли собою нову різновидність гумористично-сатиричних віршованих творів, якої раніше в українській поезії не було і поява якої потребувала закріплення відповідним терміном.

Байки Степана Руданського, основні автографи творів Руданського складають три томи, переписані й оформлені самим поетом. Перший, під назвою «Співомовки козака Вінка Руданського, книжка перша, з 1851 року до 1857» (Вінок — переклад імені поета з грецької: стефанос — вінок), вміщує пісні та балади в хронологічній послідовності їх написання. Другий — «Співомовки козака Вінка Руданського, книжка друга, 1857–1858 і 1859» — складається з 235 поезій, гуморесок, названих «приказками», й вірша «Студент». Третій — «Співомовки козака Вінка Руданського, 1859–1860» — це пісні, приказки, легенди, історичні поеми, гуморески Степана Руданського. Крім цієї першої авторської редакції творів Руданського, відомі автографи збірок, укладених за жанрово-тематичним принципом у різні часи й призначених до видання. До таких належать рукопис «Нива» (1858–1859) і рукопис, який 1861 року мав уже цензурний дозвіл, але так і не з’явився друком.

За життя поета була опублікована лише невелика кількість його творів у петербурзькому тижневику «Русский мир» (1859), у двох номерах «Основи» (1862), в «Опыте южнорусского словаря» Шейковського (1861), у львівському журналі «Правда». Більшість творів поета побачила світ у 80-х — на початку 90-х років уже після його смерті у львівських виданнях «Правда», «Зоря», в «Киевской старине».

Перше видання «Співомовок» окремою книгою, яке вмістило двадцять вісім віршів, здійснила в Києві Олена Пчілка 1880 р. під псевдонімом «Н-й Г-ь Волинський» (Невеличкий гурток волинський). Найповніше дореволюційне видання творів Руданського у семи томах (перше видання — 1895–1903, друге — 1910) вийшло завдяки зусиллям М. Комарова, Василя Лукича (В.Левицького), А.Кримського та І.Франка. Найповнішим, найбільш прокоментованим і укладеним з урахуванням авторської роботи над підготовкою рукописів до видання є тритомник «Степан Руданський. Степан Руданський твори в трьох томах» (К., 1972–1973).

Крім веселих «співомовок», Руданський писав ліричні поезіїПовій, вітре, на Вкраїну», «Чорний колір», «Ой, чому ти не літаєш» та ін.), що відбивали не тільки особисте горе поета, але й страждання всього народу. Деякі з них стали народними піснями («Повій вітре, на Вкраїну»). Деякі вірші мають автобіографічний характер («Студент», 1858).

До літературної спадщини Руданського, основна й найцінніша частина якої була надрукована лише по його смерті, належать і переклади («Слово о полку Ігоревім», уривки з «Краледворського рукопису», Гомерова «Іліада», Верґілієва «Енеїда», частина «Демона» Лермонтова, «Сни» Гейне, поодинокі вірші Т.Ленартовича й Б.Радичевича), збірники народних пісень з власних записів («Народные малороссийские песни, собранные в Подольской губернии С. В. Р.», Кам’янець-Подільський, 1852; «Копа пісень», Ялта, 1862). За життя поета вони не були опубліковані, а після його смерті тривалий час перебували в приватних руках. Виявлені й вивчені фольклористами у часи СРСР, вони видані 1972 у Києві.
читати біографію поністю

Посилання:


1 зірка2 зірки3 зірки4 зірки5 зірок
(1 оцінок, середня: 4,00 з 5)
Завантаження...
error: Вміст захищено!!