Раз весною взяв дiд мотику, скопав у городi грядку велику, гною трохи наносив, грабельками пiдпушив, зробив пальцем дiрку та й посадив рiпку.
Працював дiд не марно: зiйшла рiпка гарно. Щодень iшов дiд у город, набравши води повен рот, свою рiпку поливав, їй до життя охоти додавав. Росла дiдова рiпка, росла ! Зразу така, як мишка, була, потiм, як кулак, потiм як буряк, потiм як два, а накiнцi стала така, як дiдова голова.
Тiшиться дiд, аж не знає, де стати. “Час, – каже, – нашу рiпку рвати”. Пiшов вiн на город – гуп, гуп! Узяв рiпку за зелений чуб; тягне руками, вперся ногами, мучився, потiв увесь день, а рiпка сидить у землi, як пень.
Кличе вiн бабу Марушку : “Ходи, бабусю, не лежи, менi рiпку вирвати поможи !”
Пiшли вони на город – гуп, гуп! Узяв дiд рiпку за чуб, баба дiда за плече. Смикає дiд рiпку за гичку, смикає баба дiда за сорочку, працюють руками, упираються ногами – промучилися увесь день, а рiпка сидить у землi, як пень.
Кличе баба дочку Мiнку: “Ходи, доню, не бiжи, нам рiпку вирвати поможи!”
Пiшли вони на город – гуп, гуп! Узяв дiд рiпку за чуб, баба дiда за сорочку, дочка бабу за торочку – тягнуть руками, упираються ногами, промучились увесь день, а рiпка сидить у землi, як пень. Кличе дочка собачку Хвiнку: “Ходи, Хвiночко, не бiжи, нам рiпку вирвати поможи!”
Пiшли вони на город – гуп, гуп! Узяв дiд рiпку за чуб, баба дiда за сорочку, дочка бабу за торочку, собачка дочку за спiдничку – тягнуть руками, упираються ногами, промучились увесь день, а рiпка сидить у землi, як пень.
Кличе собачка кицю Ваварку: “Ходи, Варварко, не лежи, нам рiпку вирвати поможи!”
Пiшли вони на город – гуп, гуп! Узяв дiд рiпку за чуб, баба дiда за сорочку, дочка бабу за торочку, собачка дочку за спiдничку, киця собачку за хвостик. Тягнуть i руками, i зубами, упираються ногами; промучились увесь день, а рiпка сидить у землi, як пень.
Кличе киця мишку Сiроманку: “Ходи, Сiрочко, не лежи, нам рiпку вирвати поможи!”
Пiшли вони на город – гуп, гуп! Узяв дiд рiпку за чуб, баба дiда за сорочку, дочка бабу за торочку, собачка дочку за спiдничку, киця собачку за хвостик, мишка кицю за лапку – як потягли, як потягли, так i покотилися. Упала рiпка на дiда Андрушку, дiд на бабу Марушку, баба на дочку Мiнку, дочка на собачку Хвiнку, собачка на кицю Варварку, а мишка – шусть у шпарку.
