Біскупа вітати
Та й кажуть їдному
Привіт написати.
Але той, cipoмa,
Хоч бери на муки,
I пюра не вміє
Узяти у руки.
I ходить, сумує,
Не вип’е, не ляже,
Аж їден брацішок
Раз до нього й каже:
“Чого так сумуєш?
Не журися, брате!
Як приїде біскуп —
Meнi давай знати!”
Приїжджає біскуп,
Брацішок до того;
А той, як на збитки,
Не писав нічого.
“Zmiiuj siе, moj bracie!
Bo ciе pan Bog skarze!”
А той тілько чарку.
“Wszystko bеdzie! — каже.-
Ту staniesz do mowy,
Ja siаdе w zaciszku,
Co ja bеdе mowic,
I ty mow, braciszku!”
Стає той до мови,
А той заховався.
Коли чує — шелеп
В костьолі піднявся.
Та й питає того:
“А juz,— каже,— przyszedl?”
А той до біскупа:
“А juz,— каже,— przyszedl?”
Той, бідняка, з серцем,
I жалем, i сміхом:
“Cicho!”, — йому каже,
А той собі: “Cicho!”
Той тогді озвався:
“Jaki ze ty duren!”
А той до бiскупа:
“Jaki ze ty duren!”
