Друкувати
В очі лисицею, за очі — вовчицею.

«Помагайбі нашим!» — «А которі ж ваші?» — «Которі подужають».

«Цигане, якої ти віри?» — «А тобі якої треба?»

Біда вівцям, де вовк пастух.

Бійся   пса   не   того,   що   гавка,   а   того,   що лащиться!

Бійся   цапа   спереду,   коня   ззаду,   а   хитрої людини з усіх боків.

Більше вір своїм очам, ніж чужим речам.

В очі любить, а за очі гудить.

В очі співає, а позаочі лає.

Вкусить і кров замовить.

Вміє зуби заговорить!

Вовк линяє, а вдачі не міняє.

Вовка як не годуй, а він усе в ліс дивиться.

Водить за ніс, а правди не скаже.

Водить очима, наче злодій по ярмарку.

Гадюку як не грій, вона все одно вкусить.

Гарно пише, та брехнею дише.

Говорить прямо, а робить криво.

Голка мала, а колить дуже.

Дивиться лисицею, а думає вовком.

Жалів яструб курку, доки всю оскуб.

Жінка чоловіка любила, та в тюрмі місце купила.

За моє жито ще й мене побито.

За що мої свині б’єш, як у твоїм плоті дірка?

Захистив,  як вовк овець.

Із нехотя з’їв вовк порося.

Капуста то гарна, а качан гнилий.

Кобила   з   вовком   мирилась,   та   додому   не вернулась.

Коваль провинився, а шевця повісили.

Кому скрутиться, а кому змелеться.

Крутить, як циган сонцем.

Лисом підшитий, псом підбитий.

Лихо вовкові — зачинили його між вівці!

Любить, як вовк порося.

Ми з тобою — як риба з водою: я на лід, а ти під спід,

Між людьми ангел, а вдома — чорт.

Мітить у п’яти, а попада в ніс.

М’яко стеле, та твердо спать.

На мед люди мух ловлять.

На словах, як на цимбалах.

На того вина, кого дома нема.

На язиці медок, а на думці льодок.

Навтяки буряки, щоб капусти дали.

Не довіряй вовку череду.

Не той ворог, що перед тобою, а той, що за спиною.

Очима світить, а боком душу тягне.

Підлеслива людина — гадюка під  квітками.

Повзком, де низько, тишком, де слизько.

Пожалів вовк кобилу — зоставив хвіст і гриву.

Поможи, боже, і нашим, і вашим.

Потайного собаки гірш треба боятись.

Простий, як свиня, а лукавий, як гадюка.

Розжалівся, як вовк над поросям:   відї’в ноги   та й плаче.

Розжалобився,   як   вовк   над   поросям;    від’їв ніжки та й плаче.

Сам    лежить    у    калюжі,   а   кричить:     «Не бризкай!»

Сама баба сметану злизала, а на кота сказала.

Слова ласкаві, та думки лукаві.

Словом як листом стеле, а ділом як голками коле.

Спідтишка литки рве.

Старого лиса не виведеш з ліса.

Такий сторож з вовка при вівцях, як з кози при капусті.

Телят боїться, а воли краде.

Ти йому не вір,  – бо то   звір:   як не вкусить, то зляка.

Тупий серп руку вріже хуже гострого.

Ховається, як кіт із салом.

Ходить мовчки, кусає по-вовчи.

Ходить, як овечка, а буцькає, як баран.

Хоч пироги пісні, так слова масні.

Хто дужчий, той і луччий.

Цап і вовк — один толк.

Це мухи коня з’їли, а вовк лиш помагав.

Щебече, як соловейко, а кусає, як гадюка.

Я свою вину на Івана зверну.

Янгольський голосок, та чортова думка.

Рейтинг