«Помагайбі нашим!» — «А которі ж ваші?» — «Которі подужають».
«Цигане, якої ти віри?» — «А тобі якої треба?»
Біда вівцям, де вовк пастух.
Бійся пса не того, що гавка, а того, що лащиться!
Бійся цапа спереду, коня ззаду, а хитрої людини з усіх боків.
Більше вір своїм очам, ніж чужим речам.
В очі любить, а за очі гудить.
В очі співає, а позаочі лає.
Вкусить і кров замовить.
Вміє зуби заговорить!
Вовк линяє, а вдачі не міняє.
Вовка як не годуй, а він усе в ліс дивиться.
Водить за ніс, а правди не скаже.
Водить очима, наче злодій по ярмарку.
Гадюку як не грій, вона все одно вкусить.
Гарно пише, та брехнею дише.
Говорить прямо, а робить криво.
Голка мала, а колить дуже.
Дивиться лисицею, а думає вовком.
Жалів яструб курку, доки всю оскуб.
Жінка чоловіка любила, та в тюрмі місце купила.
За моє жито ще й мене побито.
За що мої свині б’єш, як у твоїм плоті дірка?
Захистив, як вовк овець.
Із нехотя з’їв вовк порося.
Капуста то гарна, а качан гнилий.
Кобила з вовком мирилась, та додому не вернулась.
Коваль провинився, а шевця повісили.
Кому скрутиться, а кому змелеться.
Крутить, як циган сонцем.
Лисом підшитий, псом підбитий.
Лихо вовкові — зачинили його між вівці!
Любить, як вовк порося.
Ми з тобою — як риба з водою: я на лід, а ти під спід,
Між людьми ангел, а вдома — чорт.
Мітить у п’яти, а попада в ніс.
М’яко стеле, та твердо спать.
На мед люди мух ловлять.
На словах, як на цимбалах.
На того вина, кого дома нема.
На язиці медок, а на думці льодок.
Навтяки буряки, щоб капусти дали.
Не довіряй вовку череду.
Не той ворог, що перед тобою, а той, що за спиною.
Очима світить, а боком душу тягне.
Підлеслива людина — гадюка під квітками.
Повзком, де низько, тишком, де слизько.
Пожалів вовк кобилу — зоставив хвіст і гриву.
Поможи, боже, і нашим, і вашим.
Потайного собаки гірш треба боятись.
Простий, як свиня, а лукавий, як гадюка.
Розжалівся, як вовк над поросям: відї’в ноги та й плаче.
Розжалобився, як вовк над поросям; від’їв ніжки та й плаче.
Сам лежить у калюжі, а кричить: «Не бризкай!»
Сама баба сметану злизала, а на кота сказала.
Слова ласкаві, та думки лукаві.
Словом як листом стеле, а ділом як голками коле.
Спідтишка литки рве.
Старого лиса не виведеш з ліса.
Такий сторож з вовка при вівцях, як з кози при капусті.
Телят боїться, а воли краде.
Ти йому не вір, – бо то звір: як не вкусить, то зляка.
Тупий серп руку вріже хуже гострого.
Ховається, як кіт із салом.
Ходить мовчки, кусає по-вовчи.
Ходить, як овечка, а буцькає, як баран.
Хоч пироги пісні, так слова масні.
Хто дужчий, той і луччий.
Цап і вовк — один толк.
Це мухи коня з’їли, а вовк лиш помагав.
Щебече, як соловейко, а кусає, як гадюка.
Я свою вину на Івана зверну.
Янгольський голосок, та чортова думка.
