Друкувати
Дай тільки справиться, то й нам будуть кланяться.

Діждемо пори, що й ви злізете з гори.

Діждемо пори, що й ми вилізем з нори.

Думав попить та поїсти, а вони танцювать заставили.

Ждав горіхів, коли мав зуби, але їх принесли тоді, як уже зубів нема.

Жди, поки рак свисне.

І наша правда буде, та нас не буде.

Казала Ганна, що надія марна.

Коли ж той чорт помре, як він ще й не хворав.

Курчат рахують по-осені.

На вітер надіятись, без мелива буть.

Не на те козак п’є, що є, а на те, що буде.

Не надійся, дід, на гарний обід.

Не тим капля камінець довбає, що сильна, а тим, що часто падає.

Нічого — ми підождем, а все-таки своє візьмем.

Поки у баби поспіють книші, то у діда не буде душі.

Сиди у моря й жди погоди.

Та це ще по воді вилами писано.

Терпіння та труд усе перетруть.

То були тільки квітки; пожди — побачиш і ягідки.

То не солдат, що не хоче бути генералом.

Хто тоне той за ніж хватається.

Ще до твоєї пори багато води втече.

Якби знав, де впав, то й соломи б підослав.

Якби знаття, що в кума пиття, то й дітей би забрати.

Рейтинг: 1 - 1 Голосов